Зміст терміну "лінгвокультурологічне поле". Формування лінгвокультурологічного поля особистості. Основні тематики предметного змісту мовлення на уроці іноземної мови. Культурна еволюція мовної одиниці. Формування навчально-дослідницької діяльності.
Аннотация к работе
УДК 372.881.1 характеристика лінгвокультурологічного поля в методиці навчання іноземної мови в середній школіУ статті висвітлюється зміст лінгвокультурологічного поля у контексті методики навчання іноземної мови в середній школі, аналізується його структура та надається характеристика кожному компоненту. В статье рассматривается содержание лингвокультурологического поля в контексте методики обучения иностранному языку в средней школе, анализируется его структура и дается характеристика каждого компонента. Як справедливо підкреслено в «Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти», в сучасному європейському просторі необхідно не тільки враховувати природу потреб тих, хто вивчає мову і контекст, у якому вони живуть, навчаються і працюють, але й створювати умови, які мають бути чітко визначені, адаптовані до національних ситуацій та охоплювати нові сфери, зокрема на ниві культури [1]. Окрім загальноприйнятих денотативных та конотативних пояснень, в тлумачному словнику української мови знаходимо таку експлікацію, яка найближче, на наш погляд, до розуміння змісту предмета нашого дослідження: «поле - простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться у межах якоїсь дії; можливість, умова для чого-небудь; грунт, основа якоїсь діяльності» [2]. Саме в такому контексті це слово використовується в фізиці (магнітне поле), математиці (алгебраїчне числове поле), мовознавстві (лексичне поле), медицині (операційне поле), політології (інформаційне поле) тощо.