Історія корупції як соціального явища. Проблеми хабарництва, дослідження його сутності та проявів, юридичного стримання. Законодавство України та інших країн про хабарництво. Об’єктивна та суб’єктивна сторони, предмет та кримінальна відповідальність.
Аннотация к работе
Умислом особи, яка одержала хабара, охоплюється й те, що особа, яка передає цінності, знає, що вона отримала матеріальні цінності від іншої особи шляхом обману, повинні кваліфікуватися не як одержання хабара, а як зловживання посадовим становищем чи шахрайство. Обєктивна сторона цього злочину характеризується створенням посадовою особою обставини і умов, що спричиняють пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав. злочин вважається закінченим з того моменту, коли посадова особа створила обстановку і умови, що спричинили пропонування або одержання хабара незалежно від того, чи був хабар переданий або одержаний. Якщо особа, надаючи посадовій особі незаконну винагороду, по тим чи іншим причинам не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, в звязку з обманом чи зловживанням довіри), вона не може нести відповідальності за давання хабара, а посадова особа - за одержання хабара. Одночасне одержання посадовою особою хабара від декількох осіб треба кваліфікувати як зроблене повторно тоді, коли хабар передається за здійснення дії в інтересах кожної особи, що дає хабар, а посадова особа усвідомлює, що вона одержує хабар від декількох осіб. У випадках, коли особа, у якої вимагали хабар, незважаючи на здійснення щодо її дій, спрямованих на те, щоб змусити неї дати хабар, по тим чи іншим причинам хабар не дала, дії посадової особи, що вимагала хабар, в залежності від конкретних обставин справи слід кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимагання чи спроби до здійснення цього злочину.