Характерні ознаки проведення Олімпійських ігор починаючи з III-го періоду до сьогодення. Проблеми і протиріччя олімпійського спорту на світовій арені. Аналіз політичних і спортивних аспектів його розвитку. Успіхи українських спортсменів на Олімпіадах.
Аннотация к работе
Робота полягає у характерних ознаках проведення Олімпійських ігор ІІІ - IV періоду. Складність і суперечливість цих періодів розвитку олімпійського спорту, торкнулися усіх його боків - від чисто політичних аспектів до спортивних, повязаних з олімпійською програмою за підсумками змагань на олімпійській арені. Основні проблеми і протиріччя характерні для політичного життя світової спільноти, безпосередньо відображаються на діяльності Міжнародних Олімпійських комітетів (далі МОК), Міжнародних спортивних федерацій (далі МСФ), Національних олімпійських комітетів (далі НОК). Після виходу на олімпійську арену Радянського Союзу, інших соціалістичних країн, відразу гостро постало питання про те, чи зможе олімпійський спорт стати ареною мирного співробітництва протилежних політичних систем, чи виявиться МОК здатним демонструвати свою діяльність, залучити у свій склад і організувати співробітництво представників капіталістичних, соціалістичних і держав, що розвиваються. Безсумнівно в найближчі роки не буде знята гострота проблеми взаємин у системі олімпійського спорту між розвинутими країнами, що мають могутній економічний і спортивний потенціал, і слаборозвиненими країнами, що не в силах приділяти олімпійському спорту належної уваги.До Гельсінкі для розігрування 149 комплектів нагород у змаганнях із 17 видів спорту прибули 4925 спортсменів, серед яких 518 жінок, із 69 країн. Почалась гонитва за рекордами і олімпійськими перемогами, постійне протистояння результатів спортсменів США і СРСР. У створеній напруженій атмосфері брали участь не так спортсмени, як політичні та державні діячі, в першу чергу США та СРСР, хоча інші держави теж не залишались в стороні від цього протиборства. Оскільки МОК проявив готовність представити спортсменам НДР можливість виступати на Іграх XV Олімпіади в Гельсінкі (1952) тільки під еталоном Національного олімпійського комітету ФРН, правління НДР і спортивні організації НДР оцінили таку пропозицію як порушення спортивного суверенітету своєї держави. Але запрошення запізнилося: спортсмени не встигли б підготуватися до ігор, а спортивні організації - виконати необхідні формальності, що дають право направити команду на Олімпійські ігри.Тому в Мельбурн прибуло менше спортсменів, ніж на Олімпійські ігри 1948-1952 рр. У цих Іграх взяли участь 3184 спортсмени, з яких 371 жінка, із 67 країн, щоб у змаганнях із 21 виду спорту розіграти 151 комплект олімпійських нагород. Через законодавство Австралії, що передбачало шести місячний карантин для тварин, яких ввозять до країни, змагання кіннотників за рішенням Міжнародного олімпійського комітету було перенесено до Стокгольма, столиці Швеції. В олімпійських змаганнях із кінного спорту взяли участь 158 спортсменів, серед яких 13 жінок, із 29 країн світу, які розіграли 6 комплектів олімпійських нагород. Довга дорога, різка для більшості учасників зміна часових поясів та незвична пора проведення змагань (листопад - грудень) не завадили високим спортивним результатам: Мельбурн став свідком встановлення 77 олімпійських рекордів, 24 з яких - світові.На світанку відродження олімпійських змагань (1908 р.) Рим поступився правом проведення Ігор IV Олімпіади британській столиці. І тепер, через піввіку, Рим вважав за честь прийняти Ігри XVII Олімпіади. Ці Ігри відзначились доброю організацією й доти небувалим представництвом - 5348 спортсменів, серед яких 610 жінок, із 83 країн виборювали 150 комплектів нагород у змаганнях із 21 виду спорту, винятково напруженою конкуренцією. Навіть олімпійське селище являло собою подобу геополітичної карти: делегації капіталістичних країн розміщувалися в його західній частині, делегації соціалістичних країн - у східній, а між ними - команди нейтральних країн. За кількістю олімпійських медалей, здобутих на Іграх Олімпіади в Римі, впевнено лідирувала збірна команда СРСР на рахунку якої 43 золоті нагороди, 29 срібних і 31 бронзова.Честь запалити олімпійський вогонь у чаші олімпійського стадіону японці довірили студенту Йосинорі Сакаі, який народився у трагічні дні атомного бомбардування Хіросіми, як нагадування людству про недопустимість повторення такої трагедії. На Ігри прибули 5140 спортсменів серед яких 683 жінки, з 93 країн, щоб вибороти 163 комплекти олімпійських нагород у 23 видах спорту. Усі, хто брав участь в Іграх XVIII Олімпіади, - спортсмени, члени делегацій, численний журналістський корпус, туристи - були вражені і зачаровані умовами, що створили господарі для проведення Ігор. У Токіо було багато того, що відбувалося вперше: використання високоточної апаратури у процесі суддівства, проведення змагань із веслування у штучній водоймі, виготовлення із синтетичних матеріалів яхт для вітрильного спорту, найновітніша техніка для журналістів. Як і на попередніх Іграх, значний внесок до загальнокомандної скарбнички збірної СРСР зробили українські спортсмени, які здобули у Токіо 13 золотих, 12 срібних та 7 бронзових медалей в особистій та командній першості.Мехіко стало першим містом , коли Ігри були під загрозою зриву , із-за вну
План
Зміст
Вступ
Розділ 1: Характеристика III періоду ігор Олімпіади
1.1 Характеристика XV ігор Олімпіади
1.2 Характеристика XVI ігор Олімпіади
1.3 Характеристика XVII ігор Олімпіади
1.4 Характеристика XVIII ігор Олімпіади
1.5 Характеристика XIX ігор Олімпіади
1.6 Характеристика XX ігор Олімпіади
1.7 Характеристика XXI ігор Олімпіади
1.8 Характеристика XXII ігор Олімпіади
1.9 Характеристика XXIII ігор Олімпіади
1.10 Характеристика XXIV ігор Олімпіади
Розділ 2. Характеристика IV періоду ігор Олімпіади