Особливість розмежування культури на матеріальну та духовну. Аналіз цивілізації, як феномену суспільного життя. Морально-етичні та естетичні норми людини. Зміст комунікабельності та майстерності спілкування. Сутність традицій і новацій в суспільстві.
Аннотация к работе
Філософія культуриОтже, за Ціцероном, філософія є культурою тому, що як і у випадку із землеробством, обробляє розум для його удосконалення. Розглядаючи ораторське мистецтво як найбільш повний вияв культури, Ціцерон вбачав у ньому засіб звеличення, самоутвердження людини - культура розвиває людину, і в цьому, на думку римського філософа і державного діяча, полягає її головна функція. Саме від просвітників XVIII ст. йде протиставлення «культура - натура», тобто «культура - природа». Отже, оскільки культурою у людській діяльності є те, що відрізняє свідому доцільну діяльність людини від інстинктивної діяльності тварин, культуру в найзагальнішому розуміння можна визначити як загальну характеристику людського буття, як надбіологічне, надприродне явище, яке визначає міру людяного в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти. До основних концепцій походження культури відносять: діяльнісну - культура як процес і результат людської діяльності; ціннісну - культура розуміється як система цінностей, їх набуток; теологічну, повязану з релігійним трактуванням походження культури; ігрову, адже гра є різновидом людської діяльності.Відомо, що у процесі своєї діяльності люди створюють матеріальне багатство суспільства, яке включає в себе як засоби праці (інструменти, верстати, машини тощо), так і засоби індивідуального споживання (одежа, помешкання, побутові речі та ін.). Адже без ретельного вивчення одежі, житла, побутових речей не можна сформувати правильне уявлення про культуру того чи іншого народу, про рівень його розвитку в різні епохи. Засоби споживання характеризують не тільки те, що споживає людина, але і як вона споживає, наскільки розвинуті, багаті, «олюднені» її потреби, адже багатство і багатоманіття потреб, засоби їх задоволення є суттєвою стороною культурного обличчя людини. Матеріально-технічна база духовної культури, яка використовується для виробництва і поширення досягнень культури серед населення (окремі галузі промисловості - поліграфічна, паперова; книговидавництво, театри, музеї, палаци культури, бібліотеки, а також засоби звязку, масової інформації тощо). Отже, культура як феномен суспільного життя є результатом суспільної діяльності, засобами якої практично і духовно людина перетворює світ і саму себе, створюючи свій власний, надприродний світ, у якому вона живе.Як уже відмічалось, біологічно людині дається лише організм, який має певні задатки, можливості тощо. Оволодіваючи існуючими у суспільстві нормами, звичаями, прийомами і способами діяльності, людина освоює й змінює свою культуру. Отже, міра її причетності до культури визначає міру її суспільного розвитку, міру людського в людині. Естетичне ставлення людини до дійсності має всеохоплюючий характер, адже краса, прекрасне, гармонійне, витончене - всі ці цінності людина знаходить і в природі, і в суспільстві, і в інших людях. Отже, людина, «входячи у суспільство», тобто соціалізуючись, засвоює культурні норми як певні взірці, правила поведінки та дії.Будь-який зовнішній вияв культури - господарська діяльність чи наука, архітектура чи література, мистецтво та ін. є проявом міри розвитку людини. Тому гуманістична, людино-творча сутність культури розкривається через пізнання її соціальних функцій. Пізнавальна функція культури полягає в тому, що культура дає можливість людині краще й глибше пізнати оточуючий її світ, себе і суспільство. Зрозуміло, що для забезпечення запитів суспільства і перетворення дійсності у потрібному напрямку люди повинні мати певну суму відомостей про оточуючі речі, явища, а також про самих себе. Суспільно-перетворююча функція культури визначається тим, що культура слугує цілям перетворення природи, суспільства і людини.Поняття «культура» і «цивілізація» мають органічний звязок. Але переважна більшість соціальних філософів вважає, що культуру і цивілізацією необхідно розрізняти. Цивілізована людина - ще людина, яка не зробить неприємного іншій людині, вона ввічлива, тактовна, люб’язна, привітна, поважає людину в іншій людині. Цивілізація відображає рівень розвитку культури і суспільства в цілому і водночас - спосіб освоєння культурних цінностей, і матеріальних, і духовних, які визначають все суспільне життя, його специфіку. Друга ознака - спосіб освоєння культури - ще недостатньо досліджена як у західній, так і вітчизняній літературі, хоча знання цієї ознаки надзвичайно важливе: світовий досвід, історія людства свідчать, що який спосіб освоєння культури, така і цивілізація.Культура має у собі як стійкі, так і змінливі моменти. До стійкого в культурі відносяться традиції. Як складові культурної спадщини - способи світосприйняття, ідеї, цінності, звичаї, обряди тощо - традиції зберігаються і передаються від покоління до покоління. Вони існують у всіх формах духовної культурі, тому мова йде про наукові, релігійні, моральні, національні, трудові, побутові та інші традиції. Водночас культура не може існувати без оновлення - творчість, зміни є другою стороною розвитку суспільства.