Сучасна структура німецького федерального банку. Значне переважання короткострокового кредитування як спільна ознака комерційних банківської системи Німеччини. Специфіка функціонування інституту ощадних кас. Сутність кооперативних кредитних установ.
Аннотация к работе
Серед економічних систем держав сучасної Європи на особливу увагу заслуговує фінансова система Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). За роки після закінчення Другої світової війни банківська система Німеччини (за вагомої підтримки СШ А і міжнародних фінансових організацій) набула здатності не просто конкурувати з банківською системою Великобританії, а й стала визнаним європейським фінансовим лідером, однією із основних опор економічної системи Європейського Союзу. Значний інтерес на сучасному етапі розвитку міжнародного фінансового ринку становить безпрецедентний процес інтеграції високорозвинутої ринкової економіки Західної Німеччини з порівняно високо розвинутою економікою колишньої Східної Німеччини, що була однією із найефективніших моделей адміністративної економіки. Необхідно відзначити, що процеси дерегулювання у фінансово-банківському секторі економіки Німеччині проходять в тому ж руслі, що і в інших розвинених країнах: скасовуються обмеження на проведення тих чи інших фінансово-банківських операцій різними фінансовими та банківськими інститутами, уніфікуються наглядові вимоги до банків і фінансових компаній, проходять процеси злиття банків, банків і фінансових компаній, відбувається уніфікація національних і міжнародних норм регулювання і умов діяльності фінансового сектору на основі рекомендацій Європейського центрального банку і Міжнародного валютного фонду.Тільки після втручання федерального уряду в 1950 році були створені юридичні та організаційні передумови для функціонування трьох провідних банків країни - Дойчебанк, Дрезднер банк і Коммерцбанк. Правління розробляє і здійснює грошову, кредитну та валютну політику, яка з 1 січня 1999 р. визначається і реалізується радою Європейського центрального банку, а не радою Німецького федерального банку, як було раніше, розмежовує сфери компетенції інших органів, в окремих випадках може давати їм розпорядження, займається оптимізацією внутрішньої структури Федерального банку. Президент Федерального банку відповідає також за звязки з Європейським центральним банком, представляє банк в комітетах та робочих групах ЄЦБ. У цих цілях були відкриті два сервісні центри для проведення безготівкових платежів і розрахунків за операціями з цінними паперами, сервісний центр, що спеціалізується на автоматизації розрахункових операцій за роздрібними платежами («Компютерний центр / роздрібні платіжні системи - операції»), сервісний центр для апарату центрального підпорядкування і головних управлінь («Центр розрахунків за операціями з цінними паперами та зберігання в банківських комірках»), сервісний центр, що спеціалізується на програмному забезпеченні, курування якого здійснюється департаментом платіжних систем («Проекти безготівкових платежів і управління рахунками»). Федеральний банк відповідно до Закону про центральний банк може встановлювати процентні ставки на зобовязання за вкладами до запитання в розмірі не більше 30 %, на строкові вклади - не більше 20 %, на ощадні вклади - не більше 10 %, а на зобовязання перед іноземними інститутами банк може встановлювати процентну ставку до 100 %.Банк організований на децентралізованій основі, входить в Європейську систему центральних банків. Бундесбанк здійснює поточний моніторинг діяльності кредитних установ та їх операцій, аналіз звітності, готує інформаційні матеріали. Бундесбанк і його підрозділи проводять операції, спрямовані на підтримку стабільності євро, надають фінансові послуги федеральному уряду і урядам земель. Серед банків виділяється «Велика четвірка» гроссбанків на чолі з Дойче Банком.