Визначення ефективності паліативних операцій у системі етапного хірургічного лікування тетради Фалло. Розгляд та характеристика анатомо-фізіологічних наслідків формування системно-легеневих анастомозів і їх впливу на результати радикальної корекції вади.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ім.Робота виконана в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Науковий консультант: Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор, академік АМН України КНИШОВ Геннадій Васильович, Інститут серцево-судинної хірургії ім. Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор НІКОНЕНКО Олександр Семенович, Запорізький інститут удосконалення лікарів МОЗ України, ректор інституту; доктор медичних наук, ЄМЕЦЬ Ілля Миколайович, Директор науково-практичного медичного Центру дитячої кардіології і кардіохірургії МОЗ України; Захист відбудеться 25.11.2003 р. о_14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.555.01 Інституту серцево-судинної хірургії ім.Без операції до одного року доживають 66% пацієнтів з цією патологією, і тільки 40% хворих залишаються живими у трирічному віці (статистика МЗ України 1996). Незважаючи на більш ніж 40-річний досвід хірургічного лікування ТФ, проблема її корекції перебуває на стадії постійного розвитку і удосконалення через відсутність ідеального рішення (Амосов Н.М., Зиньковский М.Ф., 1982; Castaneda Аналіз динаміки досліджень з даної проблеми показав, що до цього часу залишаються невирішеними проблеми, зумовлені розмаїтістю анатомічних форм і відсутністю універсальної хірургічної тактики лікування цього захворювання (Лазоришинець В.В., 1995; Kirklin J.K., 1992; G.Gladman, 1997; W.A.Helbing, 1995). З огляду на це, перед нами постало актуальним виконання комплексного дослідження, в якому було б здійснено аналіз обстеження хворих з різними методами хірургічного лікування цієї патології, ретельне вивчення безпосередніх і віддалених результатів операцій, можливих ускладнень, особливостей центральної гемодинаміки після операції. Амосова АМН України і є фрагментом комплексних тем відділень хірургічних методів лікування вроджених вад серця “Розробити хірургічні методи лікування ТФ у дітей раннього віку” (шифр теми: ФК.98.01.081; № держреєстрації: 0198U000960; строки виконання: 1998 - 2000 рр.) та “Розробити і удосконалити методи діагностики та хірургічного лікування подвійного відходження магістральних судин від правого шлуночка серця” (шифр теми: ГК.00.01.88; № держреєстрації: 0100U000395; строки виконання: 2000 - 2002 рр.).Дослідження базується на аналізі безпосередніх та віддалених результатів РКТФ у 952 пацієнтів (822 хворих, прооперованих в ІССХ ім. акад. Для визначення ролі паліативних операцій у системі двоетапного хірургічного лікування ТФ були проаналізовані результати виконання паліативних хірургічних втручань у 362 пацієнтів за цей же період (310 хворих, прооперованих в ІССХ АМН України, і 52 пацієнта - в НЦХ МОЗ Узбекистану). Із загальної кількості усіх обстежених у 590 (62 %) пацієнтів була виконана корекція вади в один етап, а 362 пацієнтам (38 %) РКТФ виконували після попередніх паліативних процедур. Перед радикальною корекцією вади 439 (46,2 %) хворих відносили до IV функціонального класу, 367 (38,5 % ) - до III класу і 146 (15,4 %) - до II класу відповідно до класифікації Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA). У всіх випадках водночас із загальноклінічними методами, для дослідження хворих були використані найсучасніші методи серед яких: ехокардіографія, ангіокардіографія (АКГ) з катетеризацією порожнин серця, доплерівський метод виміру хвилинного обєму серця, прямі виміри тиску у лівому і правому передсердях, а також артеріального тиску.Серед 362 пацієнтів, яким радикальну операцію виконували в два етапи, у більшості дітей показанням до виконання паліативних операцій був їх тяжкий клінічний стан. 177 (49 %) пацієнтам паліативну операцію виконували з огляду на вузькі легеневі артерії, сумарна площа перерізу яких становила менше 65 % від допустимої величини. Вона полягала в тому, що пацієнту формували анастомоз між вихідною аортою і легеневим стовбуром штучним судинним протезом, діаметр якого був на 25 % більше розрахункового. Його виконали у 293 (81,1 %) хворих, причому у 29 (8,2 %) пацієнтів був виконаний класичний варіант анастомозу. Серед пацієнтів, яким був накладений анастомоз із застосуванням методики прискореної підготовки ЛШ до радикальної операції, в 3 випадках була підвищена транссудація у праву плевральну порожнину.Першу групу становили хворі, що перенесли РКТФ після традиційно виконаних системно-легеневих анастомозів (331 осіб - 34,7 %), другу - хворі, яким РКТФ виконували в один етап (590 осіб - 62 %) і третю - пацієнти, яким виконували РКТФ після прискореної підготовки ЛШ (11 осіб - 1,2 %). При аналізі ускладнень у РПП було встановлено, що вони мали місце у 111 (33,4 %) пацієнтів, які належали до першої групи, і у 289 (49 %) хворих другої групи. Ретроспективний аналіз результатів РКТФ показав, що у 349 осіб (І група) з відсутністю ГСН у РПП були значно коротшими тривалість штучного кровообігу та ішемічного часу серця порівняно з 603 пацієнтами з наявністю ГСН (ІІ група).