Вплив патогенетичних чинників на клінічний перебіг і прогноз тиреоїдного раку. Клініко-лабораторні та анамнестичні критерії несприятливого прогнозу для хворих, причини безпосередніх ускладнень радикальних операцій. Алгоритм хірургічного лікування.
Аннотация к работе
Хірургічне лікування раку щитоподібної залози з урахуванням його клініко-морфологічних варіантів і прогностичних чинниківКоординація зусиль науковців дозволила переглянути застарілі погляди на розвиток, перебіг і лікування радіаційно індукованого РЩЗ (М.Д. Вирішення проблеми діагностики, лікування та моніторингу РЩЗ вимагає комплексного підходу через певні специфічні особливості патології. Це робить можливим підвищення ефективності хірургічного лікування таких пацієнтів за допомогою руйнування залишків пухлини або метастазів радіоактивним йодом і супресивної (щодо ТТГ) терапії тироксином, а також контроль вилікування за рівнем ТГ і результатами діагностичного сканування з ізотопами йоду (М.П. Отже, попри значний активний інтерес до проблеми РЩЗ і глибоке вивчення окремих аспектів цього питання науковцями України протягом останніх десятиріч залишаються суперечливими прогностичні чинники захворювання, у тому числі молекулярно-біологічні, підходи до оцінки ефективності лікування з точки зору безпосередніх і віддалених результатів, оптимальні обсяги хірургічного втручання та комбінованого лікування, адекватні організаційні заходи. Роботу виконано у межах НДР «Оптимізація хірургічного лікування та післяопераційного моніторингу у хворих на пухлини щитоподібної залози в залежності від їх морфологічних та патогенетичних форм, в тому числі впливу радіоактивного опромінення» (ДР №0103U000589, виконувалася протягом 2003-2007 рр.) і «Вдосконалення діагностики та лікування раку щитоподібної залози на основі вивчення віддалених результатів лікування пацієнтів із різними формами пухлини» (ДР №0108U003163), що виконується у відділі ендокринної хірургії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин (УНПЦЕХТЕОТ) відповідно до тематичного плану та у межах галузевої програми МОЗ України з 2008 року.Клінічним матеріалом для дисертаційної роботи послужили 2097 хворих на РЩЗ, прооперованих у відділі ендокринної хірургії УНПЦЕХТЕОТ за період 1996-2006 рр. Серед них 1797 пацієнтам проведено первинне хірургічне лікування, решті проводилися повторні втручання після нерадикальних первинних операцій та операції з приводу рецидивів РЩЗ (163 хворих - 7,8% від усіх операцій з приводу РЩЗ), а також операції на лімфатичних колекторах з приводу первинних або рецидивних метастазів (137 пацієнтів - 6,5%). Ми вважаємо за необхідне впровадити обовязкове визначення рівня сироваткового кальцитоніну насамперед у всіх хворих із підозрою на рак за даними ТАПБ, доки не стане можливим цілковите охоплення біохімічним скринінгом усіх пацієнтів із вузловими утвореннями у щитоподібній залозі. Пацієнтів групи В розподілили на три підгрупи відповідно до офіційних посвідчень постраждалих від аварії на ЧАЕС: 1) ліквідатори аварії - 93 пацієнти, 2) евакуйовані з радіаційно забрудненої зони відчуження - 82 пацієнти, 3) мешканці помірно радіаційно забруднених територій - 136 хворих. Для порівняння було відібрано 127 пацієнтів із вузловими утвореннями у ЩЗ, які народилися після аварії на ЧАЕС (група 1), і 565 хворих (група 2), які мали вік 0-18 років на момент аварії. Дослідження підтвердили, що солідно-фолікулярний варіант папілярного раку ЩЗ і мультифокальність процесу є типовими для радіаційно індукованих пухлин у пацієнтів, які були дітьми на момент опромінення, що, вочевидь, робить недоцільним виконання операцій, менших від тиреоїдектомії, навіть на початкових стадіях РЩЗ у дітей.У дисертації наведено теоретичне та клінічне вирішення проблеми хірургічного лікування раку щитоподібної залози шляхом детального дослідження патогенетичних чинників (радіаційне опромінення, генетичні зміни, спадковість), опрацювання віддалених післяопераційних результатів, оптимізації методик операції та радіоізотопного лікування, що у сукупності дало можливість накреслити диференційовану тактику хірургічного втручання. Основні тенденції захворюваності на різні форми РЩЗ за останні 12 років такі: тиреоїдний рак має випереджуючі темпи приросту серед іншої онкопатології (3,2% на рік для захворюваності та 10,2% для поширеності), а у структурі його домінує папілярний (86%) і фолікулярний РЩЗ (9%); меншу частку складають медулярний рак (4%), низько диференційований (0,5%) та анапластичний (0,5-1%). Виживаність понад 1 рік для хворих на низько диференційований РЩЗ склала 57%; тривалість життя пацієнтів з анапластичним РЩЗ не перевищувала 3-12 місяців. Ризик смерті для пацієнтів із папілярним і фолікулярним раком є відносно невисоким, але за період 10 років після операції зафіксовано високу частоту локальних рецидивів (10% і 5% відповідно), і віддалених метастазів (5% і 10%). Скринінг базального рівня кальцитоніну у крові серед пацієнтів із тиреоїдними вузлами є високоефективним засобом ранньої діагностики медулярного раку, а клініко-генеалогічний аналіз дозволяє виявляти осіб із родинними його формами, що забезпечує можливість вчасного надання хірургічної допомоги пацієнтам групи ризику.