Проблеми хірургічного лікування посттравматичних аневризм грудної аорти, розробка та використання нових методів захисту головного і спинного мозку та внутрішніх органів під час основного етапу операції. Застосування модифікованого, тимчасового шунта.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ14.01.04 - серцево-судинна хірургія Робота виконана в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри хірургії N 4 доктор медичних наук, професор Захист відбудеться 11 жовтня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.555.01 при ДУ «Інститут серцево-судинної хірургії ім. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці ДУ «Інститут серцево-судинної хірургії ім.З розвитком серцево-судинної хірургії та штучного кровообігу можливість вдалого хірургічного втручання на серці та магістральних судинах дозволила рятувати життя хворих з аневризмами аорти. Пацієнти з посттравматичною аневризмою аорти складають окрему когорту серед хворих з аневризмами, яку виділяє раптове виникнення патології, значно підвищені ризики раптової смерті, переважно молодий вік уражених, наявність важких супутніх пошкоджень. Реконструктивні операції при посттравматичних аневризмах грудної аорти відносяться до категорії найбільш складних хірургічних втручань в серцево-судинній хірургії, і до цього часу супроводжуються високою частотою периопераційних ускладнень і значною летальністю. Зростання кількості дорожньо - транспортних пригод, що є основною складовою збільшення кількості таких хворих, при яких ураження органів грудної клітини є специфічним, і займає другу позицію після травм центральної нервової системи (John Elefteriades, 2007; Timothy Fabian, 1997; Melanie Franklyn, 2002; James Pate, 2005; David Richens, 2005). Значна кількість хворих (85-90%) із таким ушкодженням гине на місці отримання травми, ще до надання медичної допомоги (15 - 20% від усіх випадків смерті внаслідок травми), ще 3-5 % травмованих гинуть протягом 6 годин після отримання травми, 4-9% протягом перших 24 годин після інциденту, 6-7% - протягом 2 тижнів, 5-9 % - протягом 4 місяців і лише у 2-5 % таких хворих формується хронічна посттравматична псевдоаневризма, яка залишається на все подальше життя, має тенденцію до зростання у розмірах і може розірватися будь-якої миті (P.A.Амосова НАМН України» починаючи з 1970 по 1.01.2010 рр. обстежено 77 послідовних хворих з посттравматичною аневризмою грудної аорти, 68 з них прооперовані, з різних причин від операції відмовилися 9 пацієнтів, у всіх них ураженою була ділянка перешийку аорти, причому 5 з них померли протягом 5 років від часу встановлення діагнозу. Причиною розриву аорти в 68 випадках стала дорожньо-транспортна пригода (87,2%), ще у 8 (11,3%) хворих розрив аорти трапився внаслідок падіння з висоти, а в одному випадку внаслідок ножового поранення. Найбільш частими клінічними проявами були біль в грудній клітці - 31 хворий (47,6 %), біль з іррадіацією у міжлопаткову ділянку у 11 (16,9 %) хворих, задуха - 10 (15,3%), біль в ділянці серця - 11 (16,9%), головний біль - 8 (12,3 %), запаморочення - 5 (7,7%), осиплість голосу - 6 (9,2%), дисфагія - 4 (6,1%) випадках. У 9 хворих аневризма була гігантських розмірів, а у двох поширювалася на судини дуги аорти, що потребувало відповідної оперативної тактики. У нашому спостереженні наявність патологічної тіні середостіння, яка свідчила про аневризматичне ураження грудної аорти, було виявлено у 67 пацієнтів (90,5%) з посттравматичними аневризмами грудної аорти, що були госпіталізовані у наш стаціонар.В дисертації наведено теоретичне обгрунтування та запропоновано нове рішення актуального наукового завдання, що полягає в розробці методик діагностики і вибору методу лікування хворих з посттравматичними аневризмами грудної аорти. Золотим стандартом в діагностиці посттравматичних аневризм аорти є рентгенконтрастна аортографія з чутливістю методу, що складає 100%. У випадку ураження висхідної аорти операція виконується в умовах штучного кровообігу; при посттравматичних аневризмах дуги аорти - корекцію патології належить виконувати в умовах глибокої гіпотермії і ретроградної церебральної перфузії. Оптимальною методикою реконструкції при посттравматичній аневризмі низхідної грудної аорти є протезування ураженної ділянки судинним протезом в умовах ШК через лівобічну широку торакотомію у IV-V міжреберному проміжку, яке виконано у 88,7%. Успішне хірургічне лікування посттравматичної аневризми грудної аорти дозволило досягнути 97,06% виживання хворих, а у 91,6% випадків дозволяє пацієнтам повернутися до праці і активного способу життя.