Хірургічне лікування кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки, ускладнений резистентним асцитом - Автореферат

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.А. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукУ дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми лікування хворих із кровотечами із флебектазій стравоходу і шлунка на тлі декомпенсованого цирозу печінки. На основі вивчення і аналізу результатів комплексного обстеження та лікування 91 хворого на цироз печінки, ускладнений асцитичним синдромом та кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка, суттєво доповнено та розширено наукову концепцію розвитку поліорганної недостатності у таких пацієнтів. Уперше доведено, що підвищення внутрішньочеревного тиску при асциті на фоні кровотечі призводить до відносної гіповолемії, що викликає характерні порушення центральної гемодинаміки, зокрема зниження серцевого індексу і тиску наповнення лівого шлуночка, зростання загального периферійного опору судин, артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Розроблено і впроваджено в клінічну практику стратегію надання хірургічної допомоги хворим із декомпенсованим цирозом печінки, ускладненим кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка. Запропоноване вирішення наукової задачі дозволило знизити летальність від кровотеч до 34,1%, відсутність рецидивування асциту протягом 3 років спостереження склала 26,4%, відсутність рецидиву кровотечі спостерігали у 57,7% пацієнтів.Кровотеча, зумовлена портальною гіпертензією, є однією з найбільш складних проблем невідкладної медицини, яка потребує погоджених спільних дій лікарів декількох спеціальностей: реаніматолога, ендоскопіста, хірурга, гепатолога. Кровотеча з ВРВ шлунка становить 20-30 % усіх варикозних кровотеч. Частота розвитку шлункових вариксів у хворих із портальною гіпертензією коливається від 6 до 78 %, а летальність під час першої кровотечі сягає 50-70 %. У той же час практично відсутні відомості про особливості перебігу кровотеч в умовах асцитичного синдрому, хоча достеменно відомо, що підвищення тиску в черевній порожнині сповільнює кровоплин по нижній порожнистій вені і зменшує венозне “повернення”. Вивчити вплив абдомінального компартмент-синдрому при резистентному асциті на характерні зміни гемодинаміки та показники функції зовнішнього дихання у хворих на ЦП при кровотечах з ВРВ.В роботі вивчено і проаналізовано результати різнопланового обстеження та лікування 91 хворого на цироз печінки, ускладнений асцитичним синдромом та кровотечею з ВРВ стравоходу та шлунка, що знаходились на лікуванні в реанімаційних відділеннях Обласної клінічної лікарні (ОКЛ) та Центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) м. Кровотечу з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в анамнезі мали 84 хворих (92,3%), дві та більше кровотеч мали 26,4% пацієнтів. У 84 (92.3%) хворих спостерігали ІІІ ступінь ВРВ стравоходу та шлунка, і тільки у 7 хворих, які поступили у відділення на висоті кровотечі ВРВ в місці кровотечі спалися, але ендоскопічно цей ступінь трактувався як ІІ-ІІІ. Практично у всіх хворих спостерігали гастрит: еритематозний - у 24.2% хворих, ерозивний та гіпертрофічний порівну у 13.2% хворих, геморагічний - у 49.5% пацієнтів. Із отриманих результатів випливає, що для хворих з резистентним асцитом більш характерною є І ступінь ВЧГ, яка спостерігалась у 32 (74.4%) пацієнтів, в той час, як для прогресуючого асциту більш характерною є ІІІ ступінь ВЧГ, що спостерігали у 36 (75%) хворих.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми лікування хворих на декомпенсований цироз печінки, ускладнений кровотечею, шляхом опрацювання результатів обстеження пацієнтів та впровадження у клінічну практику малоінвазивних хірургічних методів лікування. Розрив ВРВ стравоходу як джерело кровотечі у хворих на декомпенсований цироз печінки спостерігається у 33% пацієнтів. Резистентний асцит призводить до збільшення внутрішньочеревного тиску в середньому до 21,91 мм. рт. ст., що викликає пригнічення окремих показників функції зовнішнього дихання на величину від 10 % до 20 % : ЖЄЛ, ОФВ за 1 с, МОШ по бронхіальній системі. Збільшення величини ВЧТ призводить до погіршення окремих показників ворітно-печінкової гемодинаміки і зменшення обємних швидкостей кровоплину у ворітнопечінковому басейні від 13 % при І ст.

2. Основний зміст роботи