Загальний та місцевий імунітет, шлункове кислотоутворення, зараження слизової дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori при кровавлячій виразці. Оптимальні методи хірургічного та післяопераційного лікування хворих, які зазнали впливу малих доз радіації.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Хірургічне лікування хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз радіаціїХірургічне лікування хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз радіації. У дисертації вивчено загальний та місцевий (концентрація SIGA) імунітет, шлункове кислотоутворення, зараження слизової оболонки дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori у хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз іонізуючого опромінення та у пацієнтів, які не мали в анамнезі радіаційного впливу. Концентрація SIGA у пацієнтів із радіаційне забруднених територій була нижчою, порівняно з контролем, у 6,5 раза (р<0,001), у пацієнтів із незабруднених районів - в 3,7 раза (р<0,001). На підставі отриманих результатів створено алгоритм, який містить опрацьовану оптимальну тактику і рекомендації для вибору методу хірургічного лікування, а також удосконалені основні напрямки післяопераційного лікування пацієнтів.Отже, на сучасному етапі не можна не зважати на тривалий вплив малих доз радіації (ефективна еквівалентна доза опромінення людини не перевищує 1,0 м3в (0,1 рем) на рік або 70,0 м3в (7,0 рем) за життя понад дозу, яку людина отримувала у передвибуховий період), вплив яких зазнали мешканці III та IV зон забруднення - постанова Верховної Ради України № 197 від 27.02.1991 року за №791-12. Тому питання про вибір способу операційного лікування хворих з кровавлячою виразкою дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз радіації, про напрямки післяопераційної терапії залишаються важливою та невирішеною проблемою клінічної хірургії. Автор виконав розділ імунних та біохімічних досліджень у хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз опромінення. Покращити результати хірургічного лікування хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз радіації, шляхом розробки алгоритму вибору методів оптимальних операційних втручань та корекції післяопераційного лікування через комплексне вивчення функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони, загального та місцевого імунітетів. Вивчити загальний та місцевий імунітет, шлункове кислотоутворення, зараження слизової дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori у хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз опромінення.У підставу науково-дослідної роботи покладено аналіз результатів обстеження та хірургічного лікування 129 хворих з кровавлячою виразкою дванадцятипалої кишки, які знаходилися на лікуванні і були оперовані від січня 1998 року до грудня 2000 року у хірургічному центрі Житомирської обласної лікарні та у відділеннях хірурги Володарськ-Волинського, Ємільчинського, Народицького, Малинського, Овруцького та Олевського районних територіальних медичних обєднань (території згаданих районів Житомирської області є радіаційне забрудненими внаслідок аварії на ЧАЕС). У І групу увійшло 58 (45 %) хворих, які були корінними мешканцями районів Житомирської області, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, і зазнали тривалого впливу малих доз радіації. Пацієнтів цієї групи досліджували на місцях (хірургічні відділення ТМО, де і були оперовані) - 42 хворих, 16 пацієнтів транспортували до хірургічного центру обласної лікарні машинами відділення санітарної авіації. Поряд із загальноклінічними та інструментальними дослідженнями, у комплекс досліджень згаданих 129 хворих залучено вивчення загального імунітету, місцевого імунітету дванадцятипалої кишки шляхом дослідження концентрації секреційного імуноглобуліну А у пристінковому її слизі, визначення кислототвірної функції шлунка методом мікрозондовоїр Н-метрії тіла, антрального відділу шлунка і дванадцятипалої кишки, а також дослідження гелікобактерійного зараження пілородуоденальної зони. Оскільки важливим було визначити наявність порушень імунного захисту пацієнтів, особливо в умовах тривалої дії малих доз іонізуючого опромінення на частину з них, і визначити роль цих змін у перебігу виразкової хвороби, то в імунологічній лабораторії проводили наступні дослідження загального імунітету: визначали загальну кількість лейкоцитів та лімфоцитів; визначали кількість Т-лімфоцитів (активних та загальних, гелперів та супресорів, з визначенням гелперно-супресорного коефіцієнта); досліджували кількість імуноглобулінів G, А, М, фагоцитних індексу та числа (латекс-тест); визначали титр комплементу та гетерофільних аглютинінів, циркуляційних імунних комплексів.У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичне узагальнення та накреслені практичні шляхи вирішення наукового завдання - покращити результати хірургічного лікування хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації.