Дослідження причин та частоти появи післятравматичних і післяопераційних дефектів навколовилицевої області, їх класифікації. Метод ехоостеометрії для підвищення якості діагностики стану зони пошкоджених контрфорсів середньої зони лицьового черепу.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИБогомольця, кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку, завідувач доктор медичних наук, професор Малевич Олег Євгенович, Дніпропетровська державна медична академія, кафедра хірургічної стоматології, завідувач. Захист відбудеться “15” лютого 2007 р. о 13.30 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої ради 26.003.05 при Національному медичному університеті імені О.О. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Вивчена in vitro дія керамічного гідроксиапатиту на остеогенні клітини попередники кісткового мозку людини з уламків кісток при переломах вилицевого комплексу і показано його негативний вплив на ріст і диференціювання кісткових клітин, а також вивчено стан і динаміку мікробного фону ротової, носової порожнини, гайморової пазухи з вказаним діагнозом в залежності від давності травмування. С целью оптимизации планирования методов лечения пострадавших с переломами скулового комплекса, восстановления контрфорсов средней зоны лица изучены показатели активности остеогенных клеток-предшественников костного мозга осколков скулового комплекса и возможность использования их в качестве аутотрансплантатов, изучено in vitro действие керамического гидроксиапатита на остеогенные клетки предшественники костного мозга человека из отломков костей при переломах скулового комплекса и показано его негативное влияние нарост и дифференцировку костных клеток, а также изучено состояние и динамика микробного фона ротовой, носовой полости, гайморовой пазухи с указанным диагнозом в зависимости от давности травмы.Переломи вилицевого комплексу складають від 3,1 до 24% серед усіх переломів кісток обличчя, вони посідають перше місце по частоті серед переломів кісток середньої зони обличчя, і друге - серед переломів лицьового черепу [Бернадський Ю.І., 1999; Парасочкіна В.В.,1999; Матрос-Таранець І.Н., Алексєєв С.Б., 2001; Акадже А., 2004; Логвиненко І.П., 2005]. Вивчити показники активності остеогенних клітин-попередників кісткового мозку уламків вилицевого комплексу в ділянці перелому й можливість їх використання в якості аутотрансплантатів для відновлення контрфорсів середньої зони обличчя при лікуванні переломів вилицевого комплексу. Богомольця-знаходилось 1568 пацієнтів з переломами кісток обличчя, із числа яких з переломами вилицевого комплексу були 290 осіб (18,5%). Враховуючи, що лікування хворих з переломами вилицевого комплексу залежить від багатьох чинників (локалізація перелому, виду перелому), ми розділили хворих за видами переломів на дві основні групи: 1) хворі з "лінійними" переломами вилицевого комплексу - 62 постраждалих (64,6 %); 2) хворі з „уламковими” переломами вилицевого комплексу - 34 постраждалих (35,4 %). Схеми типових дефектів навколо вилицевої ділянки, що зявляються при переломах вилицевого комплексу і після санації зони пошкодження, та їх частота. тип 1 (зона 1-4 по “1-5 СПО”) - дефект передньої стінки верхньої щелепи, який інколи супроводжується порушенням цілісності нижньоочного краю; тип 2 (зона 1-2) - дефект дна очної ямки, який супроводжується порушенням цілісності кістки нижньоочного краю й вилицевоверхньощелепного шву; тип 3 (зона 4-1-2) - дефект передньої стінки верхньощелепної порожнини, нижньоочного краю і дна очної ямки; тип 4 (зона 4-1-1-2) - дефект нижньоочного краю і вилицевоверхньощелепного шву, який супроводжується порушенням цілісності лобного контрфорсу; тип 5 (зона 1-4-4) - дефект вилицево-комірчастого контрфорсу, який супроводжується порушенням цілісності кістки нижньоочного краю і передньої стінки верхньощелепної пазухи; тип 6 (зона 2-2) - дефект зовнішнього краю очної ямки, який супроводжується порушенням цілісності кістки в області вилицеволобного шва.Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального науково-практичного завданя сучасної стоматології (і щелепно-лицьової хірургії) - підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з переломами вилицевого комплексу. шляхом розробки нових методів хірургічних втручань, які враховують такі важливі фактори, як стан імунітету пацієнта, регенераторний потенціал місцевих кісткових фрагментів, мікробне обсімення верхньощелепної пазухи. Уламки кісток при переламах вилицевого комплексу в термін до 3 діб після травмування мають остеогену активність, що виявляється в ефективності клонування КУОФ від 2,70±2,13 до 93±3,51 на 105 ядерних клітин, що дозволяє використовувати їх як місцевий кістково-пластичний матеріал. При переломах вилицевого комплексу мікробний фон верхньощелепної порожнини й порожнини носу представлено ідентичними за видами мікроорганізмами. Оцінюючи результати лікування хворих з переломами вилицевого комплексу, додатково до відомих критеріїв слід враховувати як відновлення основних кісткових структур навколовилицевої області, особливо, контрфорсів, так і вправлення жирової клітковини та інших мяких тканин, що пролабують у верхньощелепну порожнину.