Вивчення клініко-рентгенологічних характеристик стану сколіотичної деформації і базисного відділу хребта у хворих на поперековий і грудопоперековий сколіоз. Виявлення можливостей хірургічної корекції і стабілізації, методи профілактичного лікування.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ Хірургічна профілактика прогресування поперекового і грудопоперекового сколіозуЗахист відбудеться “29” жовтня 1999 р. об 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім.проф.М.І.Ситенка (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 80). З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім.проф.М.І.Ситенка (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 80). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21-травматологія та ортопедія, Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім проф. Анализ полученных данных доказывает, что изменения пространственных взаимоотношений анатомических структур базисного отдела позвоночника могут быть патоморфологическим субстратом и биомеханической предпосылкой для прогрессирования сколиоза, что указывает на необходимость их коррекции при хирургическом лечении поясничного и грудопоясничного сколиоза. Всем больным проводилось оперативное вмешательство последующей схеме: коррекция базисного отдела позвоночника и основной дуги искривления с помощью дистракторов типа Казьмина, Улещенко, Харрингтона или их модификаций; опорные элементы металлоконструкций установлены вверху - на один-два позвонка выше нейтрального, внизу - на крыло подвздошной кости или боковую массу крестца, располагая дистрактор максимально параллельно оси позвоночника; проводится тщательный спондилодез дугоотростчатых суставов; с помощью аутотрансплантата осуществляется задний спондилодез основной дуги искривления и базисного отдела позвоночника; протяженность спондилодеза распространяется вверху-на один-два позвонка выше нейтрального, внизу - обязательно до уровня SI.Спираючись на розробки вітчизняних авторів про первинну роль базисного відділу хребта в патогенезі прогресування сколіотичної деформації хребта (г.и.Турнер, 1926; а.а.Козловский, 1927; р.р.Вреден, 1931), він висунув ідею про переривання патологічного процесу прогресування сколіотичної хвороби шляхом кістково-пластичної фіксації попереково-крижового відділу хребта з метою усунення біомеханічних передумов для подальшого розвитку деформації. Їх роботами доведено, що порушення взаємовідносин анатомічних структур попереково-крижового відділу хребта призводить до нестабільності системи "базис"-хребет і лежить в основі розвитку сколіотичної деформації. Однак в роботах, присвячених прогнозуванню перебігу сколіозу, немає даних про які-небудь відхилення на рівні попереково-крижового відділу хребта, які б вказували на подальший несприятливий розвиток сколіотичної деформації. Розробка способу профілактики прогресування поперекового і грудопоперекового сколіозу проводилася шляхом вивчення наслідків хірургічного лікування сколіотичної деформації з корекцією та стабілізацією базисного відділу хребта. У 75,8% випадків мали місце кісткові прояви дисплазії попереково-крижового відділу хребта, у 23,6% хворих були виявлені ознаки дизрафічного статусу, що також указувало на диспластичну природу сколіотичної хвороби.Зміни в анатомічній будові хребта у хворих на поперековий і грудопоперековий сколіоз можуть бути патоморфологічним субстратом і біомеханічною передумовою для прогресування сколіозу. Ступінь тяжкості сколіотичної деформації у хворих на грудопоперековий і поперековий сколіоз визначається, поряд із загальним кутом викривлення, такими показниками змін базисного відділу хребта, як кут нахилу LIV, LV; ротація LIV, LV; клиноподібність міжхребцевого диску LIV. Вперше встановлено, що при величині кута нахилу LV більше 15° у всіх хворих на поперековий і грудопоперековий сколіоз настало прогресування.