Прояв правової сутності казни в цивільному праві на різних етапах її становлення та функціонування відповідно до соціально-економічних умов розвитку держави. Чинники, що впливають на правове становище державних юридичних осіб у цивільному праві України.
Аннотация к работе
Аналіз концептуальних засад розвитку цивільного законодавства України, практики його реалізації, цивільно-правовий статус держави в особі державних юридичних осіб дає підстави твердити, що законодавче регулювання цих відносин, особливо становища казни як учасника цивільних правовідносин у вітчизняній науці цивільного права є своєрідною terra incognita. Відсутність належної уваги до проблем участі держави у цивільно-правовому обороті, правового становища її юридичних осіб у ньому як учасників цивільного права, зокрема, у радянський період, може бути пояснена фактичним домінуванням державного сектора в економіці, де держава в цивільному обороті виступала через державні підприємства й установи, що були визнані юридичними особами. Це призвело до того, що в більшості випадків у цивільних правовідносинах почали брати участь саме ці юридичні особи як самостійні субєкти цивільного права, а не держава як казна. Поставлена мета обумовила вирішення комплексу таких дослідницьких завдань: 1) встановити концептуальні засади прояву правової сутності казни в цивільному праві на різних етапах її становлення та функціонування відповідно до соціально-економічних умов розвитку держави; 2) визначити понятійний апарат, повязаний із характеристикою прояву участі держави в цивільно-правових відносинах; 3) виявити чинники, що впливають на правове становище державних юридичних осіб у цивільному праві України; 4) дослідити достатність і дієвість нормативно-правової основи правового становища державних та інших органів - представників казни; 5) схарактеризувати особливості участі казни у цивільних правовідносинах стосовно різних обєктів цих відносин і дослідити форму та види цивільно-правової відповідальності казни за зобовязаннями держави та створених нею юридичних осіб; 6) розробити пропозицій щодо удосконалення правової регламентації статусу держави як субєкта цивільних правовідносин у розумінні казни та правового врегулювання відносин за участю державної скарбниці. Порівняльно-правовий метод використовувався під час розгляду чинного та раніше діючого законодавства в нашій країні, конкретно-історичний - при вивченні історично-зумовленої динаміки категорії „казна” у цивільному праві, системно-правовий - під час виявлення факторів, що мали визначальний вплив на цивільно-правове становище казни в сучасному цивільному праві України, статистичний - під час зібрання даних про казну, про розгляд справ у судах за позовами за участю інтересів казни та їх аналізі, теоретико-прогностичний - під час формулювання рекомендацій з удосконалення законів, інших нормативних правових актів.Розділ 1 „Становлення і розвиток інституту казни в цивільному праві” включає чотири підрозділи та присвячений дослідженню як теоретичних, так і практичних аспектів становлення і розвитку казни як учасника цивільних правовідносин у відповідних соціально-економічних умовах, які впливали на регламентацію участі держави у цивільно-правових відносинах на території сучасної України. „Становлення казни в цивільному праві Російської імперії” на підставі узагальнення наукових поглядів на місце держави у цивільному праві досліджено особливості становлення її участі в межах цієї галузі як субєкта цивільного права. На цій історично-правовій посилці автор доводить, що казна визнавалась субєктом права та діяла як і інші юридичні особи і в той же час мала такі специфічні особливості: 1) у цивільному обороті казна виступала від імені держави, а відповідно, певні її правочини були забезпечені примусовою силою державної влади; 2) у цілому казна діяла як загальний субєкт цивільно-правових відносин, але у певних випадках держава-суверен могла встановлювати для неї певні привілеї, яких не мали інші субєкти майнових відносин; 3) до складу казни входило майно з різним правовим режимом, що мало впливало на специфіку його існування: призначене для безпосереднього досягнення державних цілей майно (розглядалося як невідчужуване, могло відчужуватися лише у випадку непотрібності), а також майно, що було засобом одержання доходу на користь казни (його цивільно-правовий статус нічим не відрізнявся від правового режиму майна, що належить іншим субєктам цивільного обороту); 4) казна (майно, що її складає) у державі є явищем єдиним і неподільним, але у цивільно-правовому обороті казну представляють різні уповноважені особи, які діють від імені казни, але між собою можуть бути зовсім не повязані, що неможливо відносно приватного субєкта, навіть у випадку представництва його інтересів; 5) діяльність казни, окрім критерію отримання майнових вигод, підпорядкована критерію забезпечення державних інтересів, як протидії зловживання уповноважених на розпорядження казною осіб; 6) окрім специфіки прав та обовязків казни закон передбачав і особливість реалізації відповідальності казни, завдяки чому, по-перше, деяким чином забезпечувалися інтереси інших субєктів-сторін правовідносин з казною, а, по-друге, мало місце встановлення персональної відповідальності уповноваженої на розпорядження казною особи, що можна