Український народний епос у сучасній фольклористиці, порядок класифікації на дві великі групи — прозу казкову та неказкову. Художньо-стильові особливості казкового епосу. Культово-анімістичні (міфологічні) казки. Визначення характеристик звіриного епосу.
Аннотация к работе
Проппа, казка виявляє звязок з системою давньої релігії (зокрема обрядом ініціації) та системою первісних суспільних інституцій: «Казка народжується, звичайно, з життя. Але, на його думку, цей жанр генетично повязаний з древніми формами оповіді, «коли герой втрачає своє імя, а розповідь втрачає свій сакральний характер, міф і легенда перетворюються в казку». Безумовно, в ході свого розвитку казка значно видозмінилась, змінились її функції - якщо первісно вона виконувалася з магічно-заклинальною метою (накликати удачу на полюванні, вберегти від ворогів, забезпечити перемогу в битві тощо), то з часом, втративши ритуальне призначення, казка набуває виключно естетичного, рідше - повчально-дидактичного, розважального характеру. У європейській науці перш за все цікавляться елементами історичного побуту, відображеного в казці... Напр., вивчались такі питання, як право, суд і покарання, поняття про вину і винність, вивчалися судді та суди у казці, кохання та шлюб, власність і крадіжка, уявлення про народження, смерть і безсмертя, про хвороби і зцілення, про тварин і рослин і т. д. Серед казок про тварин, що в усних переказах чи записах дійшли до нашого часу, найчисленнішу групу становлять казки про диких (лісових) звірів.