Український національно-визвольний рух 30-40-х років ХХ століття. Умови та етапи формування суспільно-політичних поглядів Катерини Зарицької, її участь у національно-визвольному русі, зокрема в діяльності підпільної юнацької, згодом жіночої мережі.
Аннотация к работе
З поміж багатьох визначних діячів національно-визвольного руху середини минулого століття одне з чільних місць посідає Катерина Зарицька. У її постаті віддзеркалилася доля покоління українців 30-40-х років, які мужньо і жертовно боролися за незалежність своєї Батьківщини. Дослідження громадсько-політичної діяльності Катерини Зарицької важливе для відтворення цілісної картини новітньої історії України, дає можливість краще збагнути та зясувати чимало неоднозначних подій, зокрема про ОУН і УПА, загалом характер та суть українського національно-визвольного руху, насамперед, в період Другої світової війни, які й донині є предметом гострих дискусій науковців та широкого загалу. В сучасній історичній науці недостатньо досліджена громадсько-політична діяльність Катерини Зарицької, а також її участь в українському національно-визвольному русі, що і зумовлює актуальність дисертаційної роботи. Мета й завдання дисертаційної роботи - на основі критичного осмислення значної кількості архівних документів і матеріалів, а також спогадів учасників подій дослідити умови та етапи формування суспільно-політичних поглядів Катерини Зарицької, її участь у національно-визвольному русі, зокрема в діяльності підпільної юнацької, згодом жіночої мережі та Українського Червоного Хреста, роль і місце в референтурі пропаганди ОУН (б) та налагодженні звязків головнокомандувача УПА Романа Шухевича з підпіллям за умов радянської тоталітарної системи.З уваги на це, участь Катерини Зарицької в українському національно-визвольному русі ще не була обєктом спеціального наукового дослідження. За умов державної незалежності України постать Катерини Зарицької висвітлюється, головно, в контексті історії національно-визвольного руху. Аналіз історіографії засвідчує, що постать Катерини Зарицької висвітлена фрагментарно і це є ще одним підтвердженням необхідності ґрунтовного дослідження її постаті в контексті українського національно-визвольного руху 30-х - 40-х років, насамперед у нерозривному звязку з ОУН та УПА, а також з діяльністю іншими визначних діячів політичної історії України середини ХХ століття. Головний масив неопублікованих джерел про діяльність Катерини Зарицької та її участь в українському національно-визвольному русі зберігає Державний архів Служби безпеки України у м. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України у Києві зосереджено матеріали про діяльність референтури УЧХ, фонд 3834, справа під назвою “Копії наказів і розпоряджень Української Повстанської Армії - Захід - Замок”; у фонді 3833 - про діяльність підпільного УЧХ на західноукраїнських землях у 1944-45 роках та референтуру пропаганди, з якою співпрацювала Катерина Зарицька, списки літератури для політичного навчання членів ОУН і УПА, зокрема, стаття Катерини Зарицької “Шляхи російського імперіалізму”.Поразка національно-визвольних змагань - ухвала Ради послів про анексію Східної Галичини Польщею, колоніальна політика уряду Другої Речіпосполитої щодо українців наклали особливий відбиток на формування світогляду людей її покоління, які прагнули здобути незалежність України. Родинна атмосфера, навчання в українських гімназіях, участь у молодіжних організаціях, нелегальному “Юнацтві” ОУН сприяли формуванню національно-патріотичного світогляду та утвердженню активної громадянської позиції. Петра Могили та нелегальна юнацька референтура ОУН прищепили їй практичні навички розвідника, медпрацівника, пропагандиста, вміння спілкуватися з різними людьми, відстоювати власні погляди, забезпечили їй провідну роль в діяльності ОУН та УПА, згодом у національно-визвольному русі. З початком Другої світової війни, коли Україна стала ареною радянсько-німецького протистояння, Катерина Зарицька - активний борець реалізації програми ОУН - здобути незалежність України шляхом розгортання масового національно-визвольного руху проти двох тоталітарних режимів - фашистської Німеччини та Радянського Союзу. У післявоєнні роки, за умов відновлення радянської тоталітарної системи, Катерина Зарицька глибоко проаналізувала внутрішню, зокрема національну, і зовнішню політику керівництва СРСР, викривала її імперський та експансіоністський характер, спрямований на поневолення народів Центрально-Східної Європи, насамперед, українського.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
1. Катерина Зарицька належала до когорти найвидатніших діячів українського національно-визвольного руху 30-х - 40-х років ХХ століття. Вона виросла і жила за умов бездержавності українського народу. Поразка національно-визвольних змагань - ухвала Ради послів про анексію Східної Галичини Польщею, колоніальна політика уряду Другої Речіпосполитої щодо українців наклали особливий відбиток на формування світогляду людей її покоління, які прагнули здобути незалежність України. Родинна атмосфера, навчання в українських гімназіях, участь у молодіжних організаціях, нелегальному “Юнацтві” ОУН сприяли формуванню національно-патріотичного світогляду та утвердженню активної громадянської позиції. Товариство наукових викладів ім. Петра Могили та нелегальна юнацька референтура ОУН прищепили їй практичні навички розвідника, медпрацівника, пропагандиста, вміння спілкуватися з різними людьми, відстоювати власні погляди, забезпечили їй провідну роль в діяльності ОУН та УПА, згодом у національно-визвольному русі.
2. У міжвоєнний період Катерина Зарицька була заангажована до розвідувально-бойової діяльності в дівочій пятірці. Її робота стала складовою частиною політики ОУН міжвоєнного періоду, що активно втілювала в життя ідеї “перманентної революції”. Подальша діяльність в організації допомогла Зарицькій стати пропагандистом крайового рівня і відомим теоретиком. Як інструктор юнацької та жіночої мережі ОУН на західноукраїнських землях, вона заручилася активною підтримкою молодого покоління, що згодом стало творцем Української Повстанської Армії та всієї її інфраструктури.
3. З початком Другої світової війни, коли Україна стала ареною радянсько-німецького протистояння, Катерина Зарицька - активний борець реалізації програми ОУН - здобути незалежність України шляхом розгортання масового національно-визвольного руху проти двох тоталітарних режимів - фашистської Німеччини та Радянського Союзу. Вона була організатором пропагандистської діяльності ОУН в розгортанні боротьби на два фронти.
4. У післявоєнні роки, за умов відновлення радянської тоталітарної системи, Катерина Зарицька глибоко проаналізувала внутрішню, зокрема національну, і зовнішню політику керівництва СРСР, викривала її імперський та експансіоністський характер, спрямований на поневолення народів Центрально-Східної Європи, насамперед, українського. Згодом, ці теоретичні напрацювання Катерини Зарицької поглибили відомі публіцисти українського національно-визвольного руху Петро Федун - Полтава, Осип Дяків - Горновий та іншими.
5. Катерина Зарицька організувала медично-санітарну службу, - підпільний Український Червоний Хрест, налагодила діяльність організаційного, медичного, фармацевтичного і харитативного відділів, які служили не лише потребам повстанської армії, але й цивільного населення. Сфера їх діяльності не обмежувалася суто медичними питаннями (лікування, санітарно-гігієнічна профілактика, застереження перед хімічно-бактеріологічною зброєю і тому под.), а й охоплювала широкий спектр суспільної роботи, зокрема політичну пропаганду.
6. Як довірена особа генерал-хорунжого Романа Шухевича - Тараса Чупринки Катерина Зарицька - Монета була координатором групи звязкових головнокомандувача УПА. За умов радянської тоталітарної системи, підготувала й утримувала безпечні “хати-криївки” для лідера українського підпілля, створила умови для результативної роботи та підтримки постійних звязків між членами керівного складу ОУН і УПА. Розроблений Катериною Зарицькою план організації підпільних “хат” протягом трьох років успішно використовувався її наступницями.
7. Діяльність Катерини Зарицької стала складовою українського національно-визвольного руху та була спрямована на втілення у життя ідеї української державності. І хоча у другій половині 40-х років ХХ століття ця мета не була реалізована, але її вагомий внесок у популяризацію цих ідей посприяв подальшомуу розвитку національної самосвідомості та консолідації українського народу для реалізації самостійності та соборності України.
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях: 1. Онишко Л. Програма ОУН про реалізацію української національної ідеї (40 рр. ХХ ст.) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Збірник на пошану професора Юрія Сливки). ? Львів, 2000. С.459-462.
2. Онишко Л. ОУН-УПА - лідер у протистоянні більшовизму // Збірник навчально-методичних і наукових статей історичного факультету. - Луцьк, 2001. - Вип.6. - С.51-55.
3.Онишко Л. Роль ОУН-УПА в організації руху опору на західноукраїнських землях 1944-1946 // Вісник Київського національно-лінгвістичного університету. (Серія: історія, економіка, філософія). - К., 2001. - Вип.9. - С.269-276.
4. Онишко Л. Організація та діяльність підпільного Українського Червоного Хреста на західноукраїнських землях у 1943-1945 роках // Сторінки історії України. Збірник наукових статей. - Вип.7. - Ч.1. - К., 2003. - С.251-263.
5. Онишко Л. Катерина Зарицька - чільна діячка національно-визвольного руху (з нагоди 90-річчя від дня народження) // Українознавство. - Ч.1. - К., 2005. - С.195-199.
6. Онишко Л. Звязкові Романа Шухевича у 1945-1947 роках // Національні рухи опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930 - середини 1950 років. Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. - К., 2005. - С. 112-117.
7. Онишко Л. Катерина Зарицька. Молитва до сина. - Львів, 2002. - 175с.
8. Онишко Л. Роль жіноцтва в українському національно-визвольному русі середини ХХ ст. // Визвольний шлях. - Кн. 10. - К., 2002. - С.64-75.
9. Онишко Л. Роль жінки в українському національно-визвольному русі середини ХХ століття // Український визвольний рух. - Збірник 3. - Львів, 2004. - С.30-38.