Економічна сутність зайнятості, її класифікація. Місце держави у відтворенні робочої сили. Нормативно-правове забезпечення зайнятості в Україні, джерела правових норм про працю. Проблеми безробіття в Україні, шляхи та перспективи їх розв’язання.
Аннотация к работе
Обєктом дослідження виступає зайнятість, її форми та види,а також ринок робочої сили. Робоча сила - це головний рушійний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві. В умовах ринкової економіки основна маса робочої сили (більше 90%) набуває товарної форми, виступає як товар. Тобто її поєднання із засобами виробництва (а без цього поєднання неможливе виробництво, неможливим стає сам процес обміну речовин між людиною і природою) здійснюється виключно через купівлю-продаж цього специфічного товару на ринку праці. Для реалізації зазначеної мети були поставлені наступні завдання: · дослідити економічну сутність зайнятості, її види, · розкрити поняття ринку робочої сили та визначити місце держави у відтворенні робочої сили;43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності до потреб суспільства. Отже, зайнятість, це надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості. У відповідності із законом України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі (частина перша пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.92 р. б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;До нього належить не тільки процес відтворення самого носія робочої сили, але й тих відносин, які виникають у процесі відтворення робочої сили (відносини наймання, ринку праці, зайнятості). Процес відтворення робочої сили - це, по-перше, виробництво робочої сили, тобто підтримання і відновлення фізичних і розумових здібностей людей до праці, у т. ч. заміну працівників, які вибувають з процесу виробництва (причому ця заміна відбувається, як правило, в розширених масштабах), по-друге, розподіл робочої сили в галузях, підрозділах і сферах народного господарства і, по-третє, споживання робочої сили, тобто її використання в процесі виробництва. Викладене вище розуміння процесу відтворення робочої сили загалом допустиме, але воно не враховує того факту, що складовою процесу відтворення робочої сили є обмін. Темпи і розміри підготовки робочої сили (перша фаза) залежать не тільки від створення необхідних для цього умов (матеріально-технічних і соціально-економічних), але й від темпів і розмірів, які змінюють стосунки між працівниками в процесі виробництва. В останній виділяються декілька груп, які безпосередньо впливають на розвиток робочої сили, наприклад, фактори, які виявляються через ставлення до праці; фактори, які відображають відповідність між рівнями розвитку робочої сили і знаряддями праці; фактори, які поєднують моральне і матеріальне зацікавлення в процесі праці; фактори, які характеризують зміну умов відтворення робочої сили.До основних з них слід віднести: Положення про страхування в разі безробіття від 11 грудня 1917 року; Міжнародний пакт Організації обєднаних націй "Про економічні, соціальні та культурні права"; Конвенція МОП № 2 "Про безробіття" від 29.10.1919 р., ратифікована Україною 04.02.1994 р.; Конвенція МОП № 122 "Про політику в галузі зайнятості" від 09.07.1964 р., ратифікована Україною 19.06.1968 р.; Конвенція МОП № 88 "Про організацію служби зайнятості" від 09.07.1948 р. Так, на нормотворчому рівні вперше зявилися безкоштовні державні бюро зайнятості, була створена система страхування на випадок безробіття (яка б передбачала що зайняті роботою громадяни однієї з країн - членів МОП, які працюють на території іншого члена МОП, одержували страхову допомогу в тому самому розмірі, що й зайняті роботою громадяни останнього) та інше. В Україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів: Ринкові відносини в сфері праці знаходяться в процесі становлення. У порівн