Визначення функціонально-когнітивних та структурно-функціональних параметрів реалізації категорії умови в сучасній українській мові. Лінгвістичний розгляд граматичних конструкцій та трансформацій, що передають семантику речення зі значенням умови.
Аннотация к работе
Умова або умовність є обєктом дослідження не лише лінгвістичної науки, а й логіки, філософії, психології тощо, бо саме через неї усвідомлюються обєктивні звязки матеріального світу, в якому всі явища, події, процеси перебувають у взаємозвязку. Складність взаємодії категорій умови й причини, умови й наслідку, їх вихід у площину різних галузей людських знань пояснює чималу кількість праць з проблем співвіднесеності умови й альтернативи, уявності й умовності, а також тих, що розкривають специфіку граматичної природи аналізованої нами мовної категорії. Актуальність наукового дослідження визначається відсутністю монографічного опису засобів реалізації категорії умови у функціонально-когнітивному аспекті, необхідністю систематизації лінгвістичних знань щодо заявленої функціонально-семантичної категорії; недостатньо дослідженими видаються саме когнітивні аспекти умовності, сутність якої забезпечує їй чільне місце в колі інтересів лінгвістики, логіки, філософії, психології та ін. 6) виявити когнітивний потенціал категорії умови, простеживши звязок категорії умови з когнітивним простором особи, колективу й нації. Для досягнення мети й розвязання поставлених завдань були застосовані такі методи й прийоми: індуктивний та дедуктивний, що визначили напрям дослідження через накопичення мовного матеріалу до його систематизації та окреслення специфіки функціонування засобів вираження семантики умови в різних синтаксичних конструкціях; метод між рівні інтерпретації, застосовуваний у ІІ та ІІІ розділах, де одиниці одного рівня слугували засобом аналізу одиниць іншого рівня; метод лінгвістичного опису, який полягав у планомірній інвентаризації досліджуваних одиниць та особливостей їх функціонування; метод трансформаційно-генеративного аналізу, за допомогою якого були встановлені імпліцитні елементи відношень умови; принагідно використовувались метод компонентного аналізу, анкетування та прийом статистичного опрацювання матеріалу.Перший розділ “Статус категорії умови в мовній системі”, що складається з чотирьох підрозділів та висновків, охоплює виклад теоретичних засад досліджуваної проблеми, визначення стану її опрацювання в сучасному мовознавстві, простеження розвитку поглядів на категорію умови, її звязок з іншими категоріями, встановлення диференційних ознак категорії умови, аналіз основних підходів до кваліфікаційних ознак категорії умови й природи умовного звязку, визначення місця категорії умови в ієрархії граматичних категорій, дослідження особливостей взаємодії категорійної семантики умови з семантикою мети, причини, наслідку, висвітлення логіко-філософських основ відношень умови, а також зясування особливостей реалізації семантики умови в конструкціях різних типів. Не можна позбавляти права на самостійне існування значення умови, мотивуючи це фактом вияву однієї глобальної категорії причини так само, як не слід замінювати, як це робить Рассел, поняття “причина” поняттям “функція”, що блискуче довів Врігт. Спираючись на традиційну класифікацію синтаксичних типів речення і памятаючи про її певну умовність і непослідовність, що залежить від синтаксико-морфологічного оформлення частин КЗУ, ми виділяємо такі граматично предикативні і граматично непредикативні формально-синтаксичні типи КЗУ: а) складне речення: Протягом пяти років переможець (конкурсу) має право продавати придбаний пакет третій особі лише за умови, якщо вона погоджується стати правонаступником усіх конкурсних зобовязань (Шлях перемоги. У центрі уваги в цьому розділі перебувають відношення умови в аспекті функціонально-комунікативного вивчення мови, імпліцитне або експліцитне вираження семантики умови, закономірності трансформацій речень зі значенням умови та особливості парадигми речень зі значенням умови. Оскільки в центрі дослідження перебуває певне значення (смисл), зокрема, значення умови (при цьому слід памятати, що формально подібні речення можуть передавати не просто відмінні, а навіть протилежні значення), то під час вивчення смислових відношень між частинами предикативних конструкцій на певну результативність дослідження можна розраховувати лише, якщо піти шляхом “від значення до форми” (ономасіологічний підхід).Аналіз категорії умови у функціонально-когнітивному вимірі, зясування засобів реалізації відношень умови на формально-семантичному рівні речення, опис типології структур, здатних поставати репрезентантами семантики умови, дає можливість зробити такі висновки і узагальнення: 1. Категорія умови є номінацій й передає значення, здатні у свідомості мовця повязувати два простих факти в один складний, компоненти якого витворюють біном умова - мета. Умовно-цільові відношення існують на рівні смислових, оформлюваних як понятійна категорія умови, а на рівні мови відповідають функціонально-семантичній категорії умови; Характерною рисою умовних відношень є обовязковість, передбачуваність бінарної опозиції умова - мета, де умова передує меті в часі. Внутрішньовидовий характер відношень умови залежить від видо-часової й модальної ознак дієслова-присудка