Постмодернізм як напрям літератури 80-х років ХХ століття. Творчість представника французького постмодернізму Бернара Вербера. Специфіка методологічної бази "неоміфологізму". Відтворення міфу про створення світу в романі Б. Вербера "Зірковий метелик".
Аннотация к работе
Пряма чи непряма орієнтація значної частини літератури ХХ ст. на первісний міф чи міфологічні структури мислення, поява численних творів, в яких проявляються авторські тенденції до міфотворення - усе це привело багатьох критиків до висновку, що в літературі настала нова, міфологічна ера, яка прийшла на зміну реалізму XIX ст. Водночас не можна стверджувати, що лише XX століття створило умови активного використання міфології - міф ніколи не зникав зі свідомості людей, а отже, відображався у літературі, культурі, мистецтві. У літературі XX ст. основна відмінність неоміфологічних тенденцій полягає не в частоті звертання митців до тих чи інших міфологічних мотивів, тем чи сюжетів - вона проявляється, передусім, у вільнішому, підкреслено ігровому використанні даних мотивів і сюжетів, у посиленні ролі міфу й архетипів міфологічної свідомості в структурі оповіді та у втіленні авторських світоглядних бачень. Виходячи з актуальності, визначена мета проведених в курсовій роботі досліджень, яка полягає у дослідженні феномену неоміфологізму в творчості Бернара Вербера на прикладі його роману "Зірковий метелик". дослідити та проаналізувати феномен неоміфологізму в творчості Бернара Вербера на прикладі його роману "Зірковий метелик".Маньяківська у ході розвитку літературного процесу розрив між елітарною і поп-культурою став надто глибоким, зявився феномен «твору для філологів», для прочитання і розуміння якого потрібно мати дуже ґрунтовну філологічну освіту. Наприклад, «Парфумер» Зюскінда може бути прочитаний як детектив, а може - як філософський роман, що розкриває питання геніальності, митця і мистецтва. Як філософська категорія, термін «постмодернізм» поширився завдяки творам філософів Ж. Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 p., але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі - у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг та ін.). Термін постмодернізм найчастіше повязують насамперед з інтелектуальною напругою кінця тисячоліття - не стільки часовим підсумком, як узагальненням європейської культури, що дійшла свого зросту і сили, та не позбулася найболючіших своїх проблем.Перша книга з трилогії "Мурахи", яку Вербер почав складати в 16 років, вийшла у світ в 1991 році, моментально зробивши письменника відомим. У 1994 році Вербер публікує роман "Танатонавти", в якому намагається показати, що вміє писати не тільки про мурах. "Імперія ангелів" має свою власну тональність, відмінну від "Танатонавтів" - Вербер стає більш вдумливим, на сторінках книги більше роздумів, сама вона більш філософічна. У романі "Імперія янголів" у якості прецедентних текстів виступають уривки з "Енциклопедія відносного і абсолютного знання" - іншої книги цього письменника, хоча ці вставки підписані іменем Едмонда Уелса, який, за словами головного героя - самого письменника, є його вчителем. Як зазначають критики практично всі твори Бернара Вербера є своєрідною сумішшю постмодерністської доби; його романи поєднують у собі фантастичний, заплутаний сюжет, відомі факти, елементи, запозичені з літератур різних країн та епох, а також окремі думки як самого письменника, так і інших відомих людей.Міфи відрізняються від казок тим, що люди сприймали їх як правдиві історії. У міфах різних народів світу досить багато спільних тем, адже люди мали схожі умови життя, інтереси, життєві прагнення та ідеали. Як наука про міфи, міфологія має багату й тривалу історію ще в античності вживали спроби переосмислення міфологічного матеріалу. Таємничою силою, яка панує над людиною, виступає вже не дика природа, як це було в прадавній міфології, а створена людиною цивілізація. Якщо в міфах людина знаходила прихисток від невідомих сил (природних чи містичних) у своєму домі (своєму світі), то в неоміфологічній інтерпретації небезпека для людини зачаїлася не десь там, у незвіданих краях, а саме туї «у людини вдома».В першому розділі було подано характеристику постмодернізму, як домінуючому напряму літератури і культури 80-х років ХХ ст. Більшість науковців вважає, що перехід від модернізму до постмодернізму припав на середину 1950-х років. У 60-70-ті роки постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 80-ті він стає домінуючим напрямом сучасної літератури і культури. Інтертекст у мистецтві постмодернізму є основним способом побудови тексту і полягає в тому, що текст будується з цитат з інших текстів. Серед інших характеристик постмодернізму - невизначеність, деканонізація, кариавалізація, театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача, насиченість культурними реаліями, «розчинення характеру» (повна деструкція персонажа як психологічно й соціальне детермінованого характеру), ставлення до літератури як до «першої реальності» (текст не відображає дійсність, а творить нову реальність, навіть багато реальностей, часто незалежних одна від одної).
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Творчість Бернара Вербера, представника французького постмодернізму
1.1 Постмодернізм - домінуючий напрям літератури і культури 80-х років ХХ століття
1.2 Аналіз творчості Бернара Вербера
Розділ 2. Відтворення міфу про створення світу в романі Б. Вербера "Зірковий метелик"
2.1 Література і міф. Специфіка методологічної бази "неоміфологізму"
2.2 Аналіз відтворення міфу про створення світу в романі Бернара Вербера "Зірковий метелик"
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
В дані роботі було досліджено категорію міфу в літературі французького постмодернізму на прикладі роману Б. Вербера "Зірковий метелик".
В першому розділі було подано характеристику постмодернізму, як домінуючому напряму літератури і культури 80-х років ХХ ст.
Про постмодернізм на Заході широко заговорили на початку 1980-х років. Більшість науковців вважає, що перехід від модернізму до постмодернізму припав на середину 1950-х років. У 60-70-ті роки постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 80-ті він стає домінуючим напрямом сучасної літератури і культури.
Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, «цитатне мислення», інтертекстуальність, пастіш, колаж, принцип гри.
У постмодернізмі панує тотальна іронія, загальне осміяння і глузування з усього. Численні постмодерністські художні твори характеризуються свідомою настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір постмодернізму - це завжди висміювання попередніх і неприйнятних форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму, масової культури. Одним з головних принципів постмодернізму є цитата, а для представників цього напряму притаманне цитатне мислення.
З постмодерністський цитатним мисленням повязане й таке поняття, як інтертекстуальність. Інтертекст у мистецтві постмодернізму є основним способом побудови тексту і полягає в тому, що текст будується з цитат з інших текстів.
Серед інших характеристик постмодернізму - невизначеність, деканонізація, кариавалізація, театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача, насиченість культурними реаліями, «розчинення характеру» (повна деструкція персонажа як психологічно й соціальне детермінованого характеру), ставлення до літератури як до «першої реальності» (текст не відображає дійсність, а творить нову реальність, навіть багато реальностей, часто незалежних одна від одної). А найпоширенішими образами-метафорами постмодернізму є кентавр, карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля.
В другому підрозділі першого розділу було вивчено та проаналізовано критичні відгуки на твори французького письменника-постмодерніста Бернара Вербера. З наведених в даному підрозділі матеріалів можна зробити висновок, що практично всі твори французького письменника Бернарда Вербера є своєрідною сумішшю постмодерністської доби. Його романи поєднують у собі фантастичний, заплутаний сюжет, відомі факти, елементи, запозичені з літератур різних країн та епох, а також окремі думки як самого письменника, так і інших відомих людей.
В своїх романах Б. Вербер використовує прямі та приховані цитати, імена відомих діячів - письменників, співаків, композиторів, звертається як до біблійних мотивів, так і до грецької міфології. Характерним для багатьох його романів є те, що Вербер бере прецедентний текст зі свого ж твору - "Енциклопедія абсолютного і відносного знання". Ці уривки є окремими розділами, тематично розміщеними між розділами основного тексту. Завдяки ним читач відволікається від подій основного сюжету, а також отримує фактажну інформацію, яка допомагає краще зрозуміти художній текст. Також слова з цієї ж "Енциклопедії…" проникають у його твіри у вигляді цитат, які доповнюють зміст та слугують посиланням на слова героїв.
В другому розділі даної роботи було розглянуто та проаналізовано роль міфів в світовій літературі та виникнення в ХХСТ. явища неоміфологізму.
Міф - це символічне уявлення людей про світ, витвір наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєвому рівні; оповідання про богів, героїв. Міф виконував роль світогляду, оскільки містив загальну оцінку світу, формував ціннісні орієнтири, норми поведінки і діяльності.
Міф є невідємним елементом кожної культури, який постійно відроджується; кожна історична епоха творить свою міфологію, яка лише опосередковано повязана з історичною реальністю. Міф є постійним продуктом живої віри, яка потребує чудес, суспільної позиції, обґрунтування, моральної норми.
На початку XX ст. в Європі та Америці відбувається на всіх рівнях - у політичному житті, у соціально-побутовому укладі, у галузі науки і техніки подіями нововведення, відкриття, які всі разом провокували й загострювали в суспільній та індивідуальній свідомості сучасників психологічні ефекти відчуження. Насування світової війни, технічна революція, процеси, що відбувались у галузі природничих наук та їх інтерпретації у філософії сприяли утворенню певної суспільно-психологічної атмосфери, яка позначилася й на художній свідомості. Саме в цей час виникає і розвивається нове в літературі та мистецтві явище - неоміфологізм.
Неоміфологізм. - специфічна для ХХ століття форма художнього мислення, що передбачає особливе ставлення до міфологічних сюжетів, образів і символів, які не стільки відтворюються, скільки програються або "перестворюються", тим самим народжуючи нові міфи, співвідносні з сучасністю. Функцію міфологічного “шифр-коду”, який розкриває значення зображуваного, у текстах-міфах ХХ ст. виконують декілька міфів одночасно, причому часто вони належать до різних міфологічних систем. Найчастіше роль міфів виконують так звані вічні шедеври світової літератури, фольклорні тексти, ідеологічні міфи.
Також в другому розділі даної роботи було досліджено та проаналізовано феномен неоміфологізму в творчості Бернара Вербера на прикладі його роману "Зірковий метелик".
Роман-утопія, з алюзіями на біблійні сюжети та їх героїв. В своєму творі Вербер дав повний хід своєї фантазії і розповів старозавітну історію про створення світу, про Адама і Єву зовсім по-новому. Міні-історія людства з дещо неочікуваним, хоча і передбачуваним кінцем.
Список литературы
1. Абрамович С. Релігієзнавство: Підручник/ С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарькова. - К.: Дакор, 2006. - 509 с.
2. Буруковська Н. В. Філософія доби постмодерна: еволюція проблематики / Н. В. Буруковська // Вісник Академії адвокатури України - 2011. - №3. - С. 5-10
3. Вейман Р. История литературы и мифология. Москва, 1975. С.262.
4. Вербер Б. Звездная бабочка. Le Papillon Des Etoiles. роман, 2006 год; Переводы на русский: А. Дадыкин (Звездная бабочка) К. Левина (Звездная бабочка)Інтернет ресурс
5. Вербер Б. Империя ангелов (en: "The Empire of the Angels", fr: "LEMPIRE Des Anges") , 2000(Інтернет ресурс).
6. Вербер Б. Тайна Богов / Бернар Вербер ; [пер. с фр. М. Рожновой]. - М. : Geleos Publishing House : РИПОЛ класик, 2009. - 592 с.
7. Вербер Б. Третье человечество (en: "Third Humanity", fr: "Troisieme Humanite") , 2012(Інтернет ресурс).
8. Вербер Б. Энциклопедия относительного и абсолютного знания (en: "The Encyclopedia of Relative and Absolute Knowledge", fr: "LENCYCLOPEDIE Du Savoir Relatif Et Absolu"), 1993 (Інтернет ресурс).
9. Колодний А. М., Скиртач В. М., Мозговий Л. І.; Релігієзнавство: курс лекцій/ М-во освіти і науки України, Словянський державний педагогічний університет. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 267 с.
19. Фрис Ірина. Проблеми славянознавства. Неоміфологізм у словянських літературах ХХСТ. 2007. Вип. 56. 2007. С. 228-236
20. Щербина В. В. Ідейно-методологічні передумови постмодерну: соціологічна концепція Ж.-Ф. Ліотара / В. В. Щербина // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». - 2011 - №6. - С. 85-88
21. Щербина В. В. Особливості постмодерного суспільства з погляду західної соціології постмодернізму / В. В. Щербина // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. - 2011. - № 52. - С. 13-21
22. Элиаде М. - Аспекты мифа. Элиаде М. - Аспекты мифа. Направления: Феноменология религии М.: Инвест-ППП, 1996