Категорія англійського прикметника - Курсовая работа

Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку, якість або властивість предметів і відповідає на запитання який? яка? яке? які? В англійській мові прикметники не змінюються ні за відмінками, ні за числами, ні за родами. Прикметники поділяються на відносні (a brick wall, a wooden table, a plastic bag) та якісні (simple, difficult, busy).Як відомо, у граматичній традиції, що йде ще від Аристотеля (IV ст. до н. е.), в мовах виділяється принаймні дві основні частини мови - імя і дієслово. «Імя» в арістотелівської класифікації обєднувало іменник і прикметник, оскільки в грецькій мові ці два типи слів мали спільну систему відмінювання, тобто по формально граматичними ознаками не уявляли двох різних класів. В олександрійської граматичної школі Греції пізнішого, елліністичного періоду виникла більш дробова класифікація, де крім імені, дієслова і союзу виділялися дієприкметник, прислівник, займенник, прийменник і артикль. У більшості сучасних класифікацій частин мови виділяються чотири основні класи знаменних слів (іменник, прикметник, дієслово і прислівник) і розряд службових слів (союзи, прийменники, частки, артиклі, різні допоміжні слова і т. д.). Так, в арабській мові (арабських діалектах) розрізняють лише дієслово та імя (останнє включає слова подібні прикметникам і прислівникам в індоєвропейських мовах); в деяких африканських мовах прикметники і прислівники не відрізняються від дієслова; в тюркських мовах прикметник зливається в одну частину мови з іменником, а прислівник - з дієсловом.В англійській мові прикметники не змінюються ні за родами, ні за числами, ні за відмінками. Для порівняння використовують суфікс-er в одно-та двоскладових словах, що закінчуються на-er,-le,-y,-ow, та слова more (більше) або less (менше) з іншими дво-та багатоскладовими прикметниками. У прикметників, які закінчуються на приголосну - голосну - приголосну, подвоюється кінцева приголосна. Прикметники, які закінчуються на-ed, вживаються зі словами more, less: Im more surprised than you can imagine. Словаeven, much, a bit, a little, a lot, far (= a lot), які стоять перед прикметником у вищому ступені, підсилюють або послаблюють його значення.У цій моделі перше слово по семантичними і синтаксичними характеристиками нагадує відносний прикметник, але його навряд чи можливо розглядати як безперечне прикметник. Таким чином, в англійській мові, внаслідок малості морфологічних показників, виявляються розмитими межі між частинами мови (прикметником та іменником), і в цьому плані англійська зближується з ізолюючими мовами [11,c 397]. Відносно англійської розмовної мови можна відзначити тенденцію до вживання аналітичної форми в іменній частині присудка (This story is more funny/simple than...; This edition is more complete than...; He was more happy/wealthy/polite/stupid than...; He is more good than bad), тоді як синтетична форма зберігається у слова в ролі визначення (a funnier/simpler story; a completer edition; a politer/happier/person; the wealthiest/stupidest person), що більш властиво для літературно-книжкової мови[11,с 399]. Прикметник в українській мові має повну і коротку форми, які розрізняють синтаксичну функцію слова: атрибутивну - для повної форми (красива дівчинка) і предикативну - для короткої (Дівчинка була красива). Прикметник позначає або якісну ознаку предмета, поза його ставлення до інших предметів, подій або ознак, або ознаку відносну, яка позначає властивість предмета через його ставлення до іншого предмету, ознакою, події [11,c 398].Дослідники крім категорії ступенів порівняння, категорії інтенсивності (або інтенсифікації)виділяють також синтаксичну категорію атрибутивності/неатрібутівності [11,c405] предикативного/непредикативного характеру ознаки; ця категорія відображається в можливості атрибутивного і предикативного вживання прикметника, а в українській мові - ще й у протиставленні повних і коротких прикметників. Цей звязок здійснюється двома способами: прикметник виступає або як визначення при іменникові, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як предикат або частину предикату, зєднуючись з іменником через дієслово-звязок. Протиставлення по атрибутивності/предикативності нейтралізується в конструкціях з так званим предикативним визначенням: «Микола прийшов радісний», де прикметник, входячи до складу предиката, є атрибутом до субєкта. Одним з критеріїв для зарахування слова до прикметника є його здатність входити в іменну групу, займаючи там позицію атрибуту. Серед прикметників він виділяє власне - прикметники, прикметники-займенники і прикметники-числівники.Основною функцією прикметника є позиція визначення; більш характерною є при цьому препозитивне функціонування; однак можлива і постпозиція, яка створює велику семантичну вагомість визначення, опиняється в цих випадках відокремленим а, отже, є несучим відомимисемантичним наголосом: the bitter cold; there a light glowed, warm, tawny, against the stark brightness of the nigh (Snow). Так, прикметники joint, live, lone, daily, weekly, monthly, woollen та інші вживают

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості функціонування прикметника в англійській мові

1.1 Прикметник в системі частин мови англійської мови

1.2 Ступені порівняння прикметників

1.3 Морфологічні, синтаксичні та семантичні ознаки прикметників в англійській і російській мовах

1.3.1 Морфологічні ознаки прикметників в англійській та українській мовах

1.3.2 Семантичні ознаки прикметників в англійській і українській мовах

1.3.3 Синтаксичні ознаки прикметників

1.4 Про розрядах прикметників в англійській мові

1.5 Особливості синтаксичних функцій прикметника

Розділ 2. Особливості функціональної взаємодії прикметника з іншими частинами мови

2.1 Функціональна взаємодія частин мови . Прототипова структура прикметника

2.2 Функціональна взаємодія прикметника та іменника

2.3 Функціональна взаємодія прикметників і прислівників

2.4 Використання прикметників замість прислівників з дієсловами чуттєвого сприйняття

Висновок

Список використаної літератури