Необхідність розподілу предметів "споживчого кошика" серед населення внаслідок запровадження соціалістичної економіки. Поява продовольчих карток в містах України. Категорії населення, яких стосувалась карткова система нормованого забезпечення хліба.
Аннотация к работе
Ленінське бачення соціалізму у повсякденному житті суспільства легко трансформувалося у централізоване забезпечення робітників і службовців та їхніх утриманців печеним хлібом, крупами, борошном, яке здійснювалося Наркомпостачем СРСР та УСРР через закриті розподільники, робітничі кооперативи, відділи робітничого постачання у 1929-1934 рр. Продовольчі картки спочатку зявилися в містах України (Одеса, Херсон, Маріуполь, Київ, Дніпропетровськ та інші промислові обєкти). До кожного списку зараховували робітників та членів родин, щоб знати загальну кількість контингенту і визначити норми забезпечення хлібом та іншими продуктами. На централізованому постачанні перебували соціально-побутові установи (дитбудинки, інтернати, будинки інвалідів, Бупри, лікарні, молочні кухні), які належали до списку №3, контингент якого постійно переглядався, норми забезпечення зменшували, навіть призупиняли його у районах, які не виконували хлібозаготівельних планів, особливо по мірчуку. Список №1 складався з основного контингенту - 444 тис. робітників і 568 тис. службовців, а також із працюючих на новобудовах - 207 тис. робітників і 26 тис. службовців. Для робітників, зайнятих на підземних роботах, видавали за особим списком 1 кг хліба на день, 2,4 кг круп, 1,5 кг цукру, 400 г олії, 7 кг оселедців на місяць, а для інших категорій робітників цього списку - 800 г хліба на день, 2,2 кг круп, 1 кг цукру, 400 г олії, 3 кг оселедців.