Пошук в музично-театральній творчості Лисенка таких елементів, які мають загальне значення для формування національної художньої картини світу. Опис художньої картини світу в аналізованих творах, її взаємозв"язок з історико-культурними процесами.
Аннотация к работе
Один з таких теоретичних підходів уособлює категорія «картина світу», використовувана нині в культурології і мистецтвознавстві у звязку з пошуком нових методологічних концепцій. Одночасне вивчення й апробація нового теоретичного методу в кількох наукових дисциплінах засвідчує його великі потенційні можливості для дослідження національно-етнічної проблематики. На сучасному етапі вивчення національного рівень розвитку науки дозволяє від простої констатації етнічних відмінностей і їх описання (емпіричний підхід) перейти до теоретичної розробки, вивчення механізмів і логіки розвитку національної самобутності, її ознак і характеристик, отже, до побудови моделей національних культур (структурний і функціональний підходи). Комплекс наук, що традиційно займаються такою проблематикою - історія, естетика, етнографія, соціологія, психологія, доповнюється новими напрямками: етнологією, етнопсихологією, етнолінгвістикою, етнопедагогікою. З іншого боку, поєднання культурологічного і мистецтвознавчого підходів при вивченні національної художньої ментальності за допомогою аналізу картини світу в свою чергу сприятиме побудові теоретичних моделей культури.У вступі подано обґрунтування актуальності теми, розкрито міру наукової розробленості проблеми, визначено мету і завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, форми і характер апробації результатів, основні елементи новизни.У цьому розділі дається огляд наукової літератури, присвяченої різним аспектам вивчення національного: це праці XVIII - ХІХ століть Д. Як свідчить гуманітарна наука сучасності, в усіх земних цивілізаціях людства є своєрідні універсалії, що часто виступають як одні з провідніх у багатьох дослідженнях, котрі стосуються проблем національного і типології культур. Незалежно один від одного вчені роблять висновок, що інваріант цивілізації, який формується з основного набору першоелементів, в прочитанні кожного з етносів має особисту неповторну комбінацію, систему звязків, кольорову гаму культури, ії внутрішню форму. Своєрідним підготовчим періодом у класифікації універсальних першоелементів є використання категорії «картина світу», яка функціонує в різних гуманітарних науках кілька останніх десятиріч. У мистецтвознавстві «картина світу», яка є синтетичною багатомірною структурою, повязана з історією мистецтва, але відрізняється специфічною спрямованістю, адже «втілення художньої картини світу передбачає аналіз на філософському рівні загальних ліній розвитку, засобів художнього бачення і світосприйняття, еволюції художнього мислення і його детермінантів… Для її вивчення особливе значення мають: філософія, естетика, соціологія, історія, мистецтвознавство, літературознавство, психологія, етнографія».Котляревського, було підготовлено всіма попередніми культурними процесами. Міжетнічна зміна редакцій (в другій половині XVII століття Москва прийняла «Київський варіант культури», тобто було здійснено «українську редакцію загальноросійської культури»), участь української культурної еліти в побудові загальноросійського «обличчя», відкрите історико-культурне положення України впродовж кількох століть сприяли тому, що національний варіант культури опинився в критичному становищі. Орієнтація на фольклор як на зразок і матеріал професійної творчості знайшла своє відображення в тому, що фольклор усвідомлювався як специфічний художньо-естетичний світогляд. Застосування фольклорної моделі пізнання спровокувало орієнтацію на усний тип мислення і культури. В її парадигмі зіткнулися і склалися в неповторний варіант такі особливості, як опора на фольклор як на ядро естетично-художнього світогляду, висока самооцінка і романтична ідея герметизму національних культур, орієнтація на усний тип мислення і міфологічний полюс культури.Чижевський, провідними рисами українського національного характеру вважають емоціоналізм, чутливість, ліризм, а своєрідний гумор як одну із сторін емоціоналізму. Котляревський завдяки особливій поетиці фіксує логіку і насиченість національних характерів, що склалися в динаміці етногенезу. «Характери» її дійових осіб є первісно заданими і не передбачають суттєвих моральних змін, реалізуючись у широкій гамі психологічних ситуацій. Первісна позитивність випливає не лише з норм класицизму чи квієтизму, а також з логіки народного театру, де персонаж - не індивідуальність, а узагальнене амплуа, до фіксаціі якого прагне фольклор. Ось чому «національний характер» як система якостей втілюється не в індивідуалізації окремих персонажів (не в сумі вертикалей), а в усій палітрі емоційних переживань (горизонтальне розшарування).Цикл «українських» повістей Гоголя виявляєє взаємозвязок у текстах музичного і драматичного начал, що мають фольклорно-генетичне походження; демонструє показ національної картини світу; використання як першооснови творчості фольклорної культури, що сприймається головним чином через народну пісню; побудову особливого ідеального простору, ідеального світу, за важливого значення етнографічних деталей; особливу національну музикальність