Карнавальна поетика та жанрові особливості міжвоєнної експериментальної прози Майка Йогансена та Вітольда Ґомбровича (на матеріалі романів "Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших" і "Фердидурке") - Автореферат
Дослідження елементів карнавальної поетики у дебютних романах М. Йогансена та В. Ґомбровича, розглянутих як зразки міжвоєнної експериментальної прози. Особливості функціонування та трансформації у новому контексті карнавальних тем, мотивів і образів.
Аннотация к работе
Це стає особливо актуальним, коли говорити про одну з помітних тенденцій сучасного життя загалом і мистецтва зокрема - тенденцію до карнавалізації, що проявляється у різкому збільшенні сміхового, зокрема, пародійного матеріалу на телебаченні, у кіно, публіцистиці, політиці. Активне звернення до літератури того часу розпочалось у кінці 1990-х на початку 2000-х років, коли почергово зявлялися дослідження (і зокрема, дисертації) таких авторів, як Р. У звязку з цим спроба інтерпретації романів Майка Йогансена "Пригоди Мак-Лейстона, Гарі Руперта та інших" і Вітольда Ґомбровича "Фердидурке" в проекції теорії карнавалізації та меніпеї дозволить наблизити ці непрості тексти до адекватного їх розуміння, а також сприятиме увиразненню спільних тенденцій розвитку української та польської літератур, які мали місце у зазначений період, зокрема, тенденцій до карнавалізації світосприйняття і художньої творчості. Таке дослідження розширить також формат вивчення як української, так і польської літератури того періоду, доповнивши студії, здійснені з інших методологічних перспектив, а з другого боку, буде ще одним штрихом осягнення типологічної співвідносності двох словянських літератур, увиразнюючи при цьому їх оригінальний характер та національну специфіку. Мета роботи - довести, що як в українській, так і в польській літературі міжвоєнного періоду була актуалізована та уявнена конкретними текстами карнавальна літературна традиція, носіями якої постали серед інших названі романи Майка Йогансена та Вітольда Ґомбровича, а також - зясувати передумови й контексти її актуалізації та простежити специфіку її вираження у кожній з літератур.Розвідка містить цікаві та слушні спостереження і щодо літературної карнавалізації, водночас виявляючи дискусійні висновки автора про те, що карнавалізація провадить до невикористання повною мірою можливостей літератури, до апології партикулярності, тимчасовості та профанності. Таким чином, якщо у М.Бахтіна карнавал постає як повернення до "золотого віку", то стоффівська модель набула характеру радше апокаліптичного. Проте варто вважати маскарад не тільки генетично спорідненим із карнавалом типом культури, а радше наступним після карнавалу етапом розвитку, що підтверджує й праця Т.Гундорової, де авторка визнає за новітнім, постмодерним карнавалом "маскарадні" характеристики. Задля досягнення поставленої мети виокремлюються та аналізуються у романах українського та польського письменників найхарактерніші елементи поетики карнавалу. У підрозділі 2.2."Функціонування топосу маски у романах “Пригоди…” та “Фердидурке”" простежено функціонування та трансформації топосу маски та містифікації у "Фердидурке" та "Пригодах…" (пп.