Кардиналістський (кількісний) підхід до визначення рівноваги споживача - Контрольная работа

бесплатно 0
4.5 132
Корисність товару та його властивості. Пріоритети і вибір споживача. Будування кривої загальної корисності. Кутова рівновага споживача. Теорія споживацького вибору, її застосування. Дослідження мотивації українського споживача шляхом тестування цін.


Аннотация к работе
Тема контрольної роботи є досить актуальною, так як в сучасних умовах швидких темпів розвитку ринкової економіки перед нашою країною постало чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Корисність відображає субєктивну оцінку споживача і виявляє задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача є наслідком максимальної корисності, при заданому обмежені бюджету.Кожний товар має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини, по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби в їжі, другі - в одязі, треті - у засобах пересування і тощо. Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми - хустка, чоботи тощо, а й послугам - вчителя, лікаря, актора. Мінова вартість - видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Саме вартість як уречевлена в товарах праця робить всі товари сумірними, надає їм спільного виміру.Загальна корисність (TU) - це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Якщо гранична корисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загальної Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься. Із графіка бачимо, що гранична корисність є додатною (MU>0), коли крива загальної корисності спрямована вгору і зростає у міру збільшення кількості спожитих яблук. Коли MU<0, то загальна корисність зменшується дедалі швидшими темпами. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С, ... виконується рівність: MUA/PA = MUB /PB= MUC /PC = ...Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. Чи буде це означати, що в точках А1 і А2 споживач отримає максимальну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних обмеженнях? Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості означає, що у точці нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Наприклад, через якесь захворювання споживач взагалі не може вживати мясо, тоді його приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (максимізація корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості пиріжків, яку він може придбати, виходячи з бюджету.Вивчаючи теоретичні аспекти кардиналістської теорії корисності зазначимо, що кожен індивід, використовуючи блага для задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Маючи на увазі цей факт, економісти говорять про „суверенітет” виробника, тобто його здатність визначати виробництво. Таким чином, сьогодні задоволення потреб споживачів є базовим принципом здійснення управлінської діяльності будь-якої організації.

План
План

Вступ

1. Корисність товару та його властивості

1.1 Пріоритети і вибір споживача

1.2 Теорія корисності

1.3 Гранична корисність, закон спадної граничної корисності. Закони Госсена

1.4 Загальна й середня корисність

2. Рівновага споживача

Висновок

Список використанної літератури

Вывод
Вивчаючи теоретичні аспекти кардиналістської теорії корисності зазначимо, що кожен індивід, використовуючи блага для задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Така оцінка впливає безпосередньо на обєм продажу того чи іншого товару, тому від неї залежить доля виробників даних благ. Маючи на увазі цей факт, економісти говорять про „суверенітет” виробника, тобто його здатність визначати виробництво.

Таким чином, сьогодні задоволення потреб споживачів є базовим принципом здійснення управлінської діяльності будь-якої організації. І особливу увагу потрібно приділяти задоволенню українського споживача саме вітчизняною продукцією.

Існує поняття національного індексу задоволеності споживача, який теж повинен враховуватися та аналізуватися як провідний індикатор економічної діяльності. Для цього існують певні форми соціологічного опитування.

Отже, можна зробити висновок про необхідність ґрунтовного вивчення українськими підприємствами проблем задоволення споживачів. Саме за такого підходу можна досягнути високої конкурентоспроможності вітчизняного виробника на внутрішньому і світовому ринках. Це сприятиме розвитку ринкової економіки в Україні та руху нашої держави до процвітання.

Отже, споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Список литературы
Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.

Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.

Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ: КНЕУ,1999, с.208.

Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА - ИНФРА*М, 1998, с.572.

Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.

Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 1997, с.304.

Задоя А. О., Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: Знання, 2002. - 216 с.

Кириленко В. І., Мікроекономіка. - К.: Таксон, 1998. - 334 с.

Лисовицкий В. Н., Мікроекономіка: учебное пособие для эконом. спец. вузов. - К.: ИМСО МО Украины, НВС „Студцентр”, 1997. - 160 с.

Лісовий А. В., Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: ЦУЛ, 2003. - 192 с.

Ястремський О. І., Гринченко О. Г., Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

Размещено на .
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?