Канон українського музичного модернізму в творчості Бориса Лятошинського - Автореферат

Однак, не до кінця вивченими і на сьогодні залишаються питання формування канонів, механізмів їх творення, структури, функцій тощо. Одна з цих теорій спирається на ідеологічний фактор його формування, друга стверджує, що канони творяться завдяки “естетичній силі” та за естетичними принципами. Першим, хто звернув увагу на важливість категорії канону в процесі осмислення історії української літератури, був українсько-американський мовознавець Г. Грабович. Все це і визначило мотивацію обрання автором теми дисертації, у якій прослідковані механізми творення канону та роль у цьому процесі окремого композитора. Сюди належать філософсько-естетичні роботи О.Лосєва, у яких прослідковується історична генеза категорії канону, естетико-методологічні концептотворчі узагальнення Я.Мукаржовського стосовно складових канону, зокрема, естетичної норми, обґрунтування Р Бартом, Б.Ейхенбаумом, У Еко, Ю.Лотманом, Г.Р.Яуссом категорії культурного коду, розробка М.Бахтіним та Р.Якобсоном теорії комунікації, дослідження категорії канону в музичному мистецтві, зроблені О.Розділ 1 “Канон у національній культурі” складається з двох підрозділів. Одна з них була представлена античною філософською думкою, яка сформувала визначальні поняття класичного ідеалу мистецтва, основою якого виступає форма. Проаналізувавши античну та християнську концепції творення канону, було спостережено наявність двох основоположних первнів - форми та ідеї, що дало підставу для визначення канону як відповідності ідеалу, втіленого через певну форму. Мукаржовського, канони розподіляються за віком, що дає підставу говорити про ієрархію канонів культури, серед яких модерний посідає найвище місце, будучи наймолодшим. Народництво як напрям створило свій різновид національного канону вищого рівня, хоча його основу склали запозичені у каноні “котляревщини” семіотичний код і тип комунікату.Павличко), що модерність і канон за своєю природою суперечать один одному, оскільки модерність - як індивідуальність, неповторність - протиставляється канону як втіленню тотожності. Але оскільки “недоговореність” романтизму зобовязувала останніх зберігати романтичні рудименти, то чи не єдиним композитором в українській культурі першої половини ХХ ст., хто зміг сфокусувати глибинні ознаки модернізму як способу філософського осмислення дійсності, і що проявилося на рівні музичного вислову, став саме Б. Лятошинський. Авторський семіотичний код композитора вступив у зіткнення із загальними, типовими для цієї системи кодами і є певним зсувом, порушенням норм, що свідчить про наявність у нього власних внутрішніх норм, всупереч загальновжтваним зовнішнім. У кінцевому результаті міф набув виразних функцій джерела мови культури, оскільки комунікативна і мовна норми в офіційному каноні набули всіх ознак домінуючих, а естетична норма та естетична функція музичного мистецтва знову потрапили до розряду другорядних. Окреслюються найбільш визначальні риси естетики модернізму, до яких зараховуються індивідуалізм, інтелектуалізм, трагізм, міфологізм, оскільки без них модернізм як явище та “художня ідея” ніколи б не зумів повноцінно себе реалізувати.У висновках узагальнюються і формулюються результати дослідження. У дисертації здійснено комплексний аналіз музично-історичного процесу як низки канонів культури, що почергово змінюють один одного. Структура канону постає у єдності естетичної норми, культурного коду та типу комунікату з відповідним адресатом. Виявлено дві підстави творення канону - ідеологічну та естетичну, досліджено принципи, за якими він формується. Під цим кутом зору проаналізовано творчість Б.Лятошинського, який постає як один з творців модерного канону української культури.

2. Основний зміст дослідження

У висновках узагальнюються і формулюються результати дослідження. У дисертації здійснено комплексний аналіз музично-історичного процесу як низки канонів культури, що почергово змінюють один одного. Структура канону постає у єдності естетичної норми, культурного коду та типу комунікату з відповідним адресатом. Досліджено, що однією з найважливіших складових канону є категорія коду. Виявлено дві підстави творення канону - ідеологічну та естетичну, досліджено принципи, за якими він формується. Типологію коду зведено до дихотомічної пари “нормативний-креативний”. Під цим кутом зору проаналізовано творчість Б.Лятошинського, який постає як один з творців модерного канону української культури.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. До питання канону в українській музиці // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2006. - Вип. 35. - С.29-41.

2. Проблема адресування в творчості Бориса Лятошинського // Вісник Прикарпатського Університету. Мистецтвознавство, 2007. - Вип. Х-ХІ. - С.158-163.

3. Мовний код у поетиці Б.М.Лятошинського // Музикознавчі студії / Наукові збірки ЛНМА ім. М.В.Лисенка. - Львів, 2007. - С.

4. Про деякі особливості музичної мови Бориса Лятошинського як осердя його стилю // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв / Наук. Журнал. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 4’2007. - С.86-91.