Аналіз проблеми державного терору і його ролі у здійсненні "соціалістичної перебудови аграрного сектора" наприкінці 1920 – на початку 1930-х рр. Дослідження кампанії щодо зняття судимості з колгоспників, проведеної владою в Україні впродовж 1934-1936 рр.
Аннотация к работе
Бенедиктов, За даними Наркомату юстиції УСРР, у 1929-1933 рр. за невиконання державних зобовязань (хлібозаготівлі, посівні плани, наповнення насіннєвих фондів), а також за «малозначні проступки» (неправильний підрахунок трудоднів, дрібні крадіжки, розтрати, недбале ставлення до колгоспного майна) в республіці було притягнуто до кримінальної відповідальності близько 1 млн колгоспників та одноосібників. Зняття судимості з селян проводилося не з огляду на якийсь абстрактний «гуманізм» республіканського та союзного керівництва, котре особливо не переймалося тим, в яких умовах відбували покарання «класові вороги», а з більш практичних міркувань, адже людські ресурси українського села виявилися не безмежними. Про неузгодженість дій центральної та республіканської влади свідчить той факт, що нову кампанію з «розвантаження» місць позбавлення волі в УСРР Кремль ініціював у розпал хлібозаготівлі 1932-1933 рр. Президія ЦВК СРСР 17 жовтня 1932 р. ухвалила постанову поширити на всі республіки чинність постанови ЦВК РСФРР від 27 липня 1932 р. про «перегляд вироків сільських працівників (голів, членів сільрад, голів і членів колгоспу, спеціалістів, що працюють у сільській місцевості), засуджених за посадові та господарські злочини, повязані з сільгоспкампаніями» і «про дострокове звільнення всіх осіб віком понад 60 років і молоді до 21 року». Нову кампанію з «розвантаження» місць позбавлення волі провели в республіці на початку 1933 р., тобто після сумнозвісної хлібозаготівлі 1932-1933 рр. Станом на 25 січня 1933 р. у виправно-трудових установах, камерах при районних відділах міліції, спецкорпусах ДПУ утримувалося 190 956 увязнених, з яких 86 599 засуджених до позбавлення волі, 100 383 особи перебували під слідством і 3974 були пересильними. Порядок зняття судимості з колгоспників деталізувала постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 16 квітня 1934 р., дозволивши зняття судимості з колгоспників, засуджених до позбавлення волі на строк не більше 5 років «за невиконання ними під час перебування одноосібниками обовязків перед державою щодо хлібозаготівлі, контрактації, сплати грошових і натуральних податків, невиконання агромінімуму, за дрібні крадіжки й за дрібні побутові злочини, а також за злочини, скоєні в умовах колгоспного господарювання».