Жанр камерного ансамблю у межах творчої практики композиторів Львівської школи. Витоки і розвиток жанру в аспекті впливу виконавства на становлення жанру камерного ансамблю 19-20 ст. Стилістичні елементи неоромантизму, імпресіонізму, неокласицизму.
Аннотация к работе
Ліпінського), зустрічаємо ранньоромантичні зразки камерних ансамблів, що стали першовитоками формування і розвитку досліджуваного жанру у творчості митців Львова. Як результат інтеграції різних національних культур (австро-німецької, чеської, польської, української, єврейської) виникає львівська композиторська школа, що у ХХ ст. дала блискучу когорту митців, які сформували західноукраїнський варіант національної інструментальної традиції.Саме у жанровому просторі камерно-інструментального ансамблю у творчій практиці композиторів Львова відбувся процес асиміляції новітніх течій європейської музичної культури, що незмірно збагатило художні обрії інструментальної музики Галичини, яка була переважно орієнтованою на лексику бойківського, лемківського, гуцульського фольклорних діалектів. Відповідно до поставленої мети у роботі ставляться наступні завдання: - дослідити генезу камерно-інструментального ансамблю у творчості львівських композиторів упродовж тривалого історичного періоду - від появи перших зразків камерно-ансамблевої літератури у період ХІХ - початку ХХ ст. докладно проаналізувати високохудожні взірці камерно-інструментальних ансамблів львівських композиторів з позицій структурно-стилістичних та композиційних засад, визначити їх місце у цілісній еволюційній панорамі української камерно-ансамблевої культури ХХ століття; Методологічну базу дисертації забезпечує комплексне застосування наступних методів дослідження: аналітичного - при опрацюванні наукових джерел та нотних текстів; системного - при аналізі концептуальних засад обраних творів, специфіки їх формотворчих та стильових засад; еволюційного - для дослідження шляхів становлення жанру камерно-інструментального ансамблю у межах обраного хронологічного періоду.1 "До історії розвитку камерно-інструментальної культури Львова" присвячено соціокультурним передумовам формування жанрової системи камерно-інструментального ансамблю, окреслено роль аматорських та професійних музичних інституцій - осередків ансамблевого виконавства, зокрема, діяльність Галицького музичного товариства та Вищого музичного інституту ім. Фортепіанний квінтет D dur та Квартет е moll цього автора являють собою чотиричастинні цикли бетховенського типу. Розвинені у європейській музиці жанри (тріо, квартет, сюїта) не зазнали всебічного розвитку в їх творчості. Барвінський створює у Празі свої перші камерно-інструментальні ансамблі: Фортепіанні тріо а-moll та es-moll, а також Струнний квартет (два останні твори не збереглися). У Тріо увиразнюються прийоми імітування тембрів народних інструментів (трембіта у І ч.), що згодом стане основою етнофонічного методу в ансамблях М.