Вивчення ранньомодерної історії українських земель у складі Речі Посполитої під кутом зору історичної географії. Динаміка заселення окремих теренів, поява, та зникнення населених пунктів. Географічне розташування Кам’янецького староства Львівської землі.
Аннотация к работе
Вивчення ранньомодерної історії українських земель у складі Речі Посполитої під кутом зору історичної географії представляє собою значне поле для досліджень. Інтерес викликають, насамперед, питання динаміки заселення окремих теренів, появи, а також зникнення населених пунктів, що в умовах постійних воєнних загроз ззовні було надзвичайно частим явищем. Інший аспект, що потребує окремих досліджень, - це адміністративно-територіальний устрій Речі Посполитої, що також перебував у стані перманентних змін. Причому, слід зауважити, що останні стосувалися не лише приватних територіальних одиниць (ключів, волостей), а й королівських маєтностей, гарантами цілісності яких виступали самі монархи.
Староства - базові адміністративні одиниці на королівських землях, часто ставали предметом вивчення дослідників ранньо-модерного періоду1. Як правило, вони охоплювали один міський осередок (виняток - Львівське староство, до якого належали міста Щирець та Глиняни), який служив резиденцією старости, та кілька навколишніх сіл, що з самого свого заснування перебували в орбіті міста-центру. Старостами2 ставали представники шляхти, які часто старалися зробити ці посади спадковими, що в деяких випадках фактично перетворювало староства на дідичні володіння. Не слід також забувати й про те, що, окрім їхньої влади, у містах існували такі традиційні для системи магдебурзького права інституції, як рада та лава, представники яких не завжди могли знайти спільну мову зі старостинськими очільниками.
Зрештою, староства як королівщини, завдяки підтримці королями їхнього загосподарення наданнями привілеїв жителям, відповідно краще, аніж шляхетські маєтки. Вони осаджувалися новоприбулими селянами, які, шукаючи, у першу чергу, родючих ґрунтів, залишалися там, де їхні права були захищені більшою мірою.
Камянецьке староство у складі Львівської землі розглядалося (як окреме територіальне утворення) лише Броніславом Фаліньським, якому належать також кілька досліджень, присвячених історії Камянки-Струмилової3. Інформацію про окремі населені пункти, що входили до складу староства, вміщено в ряді довідкових видань4.
У даній статті Камянецьке староство розглянуто в пізній період його існування - з XVI - до кінця XVIII ст., у час, коли стабільність Речі Посполитої була розхитана рядом внутрішніх (слабкість централізованої влади і, як наслідок, шляхетське засилля, що проявлялося в численних конфліктах на ґрунті володіння маєтностями та у фіскальному тиску щодо селянства) і зовнішніх (іноземні набіги та інтервенції) причин. Окрім окреслення географічного положення староства, встановлено сусідні територіальні одиниці, з якими межувала королівщина, а також імена власників самого староства, здійснено аналіз стану господарства та залюднення цього адміністративного утворення.
У роботі використані опубліковані та неопубліковані джерела фіскального та розпорядчого характеру. Серед перших - опубліковані Михайлом Грушевським люстрації Львівської землі 156415655 та 15706 рр., люстрація 1662 р.7, опублікована фахівцями Інституту історії Польської АН, люстрація 1765 р.8, що вперше зявилася друком на сторінках «Тижневого додатку до Львівської газети» за 1869 р., а також матеріали поборових реєстрів 1515 та 1578 рр., опублікованих Александром Яблоновським9. Серед неопублікованих джерел - поборові реєстри Руського воєводства другої половини XVI ст.10, інвентарі Камянецького староства XVI11, першої половини XVII12 та другої чверті XVIII ст.13, угоди про оренду староства14 та окремих обєктів у ньому15.
Географічне розташування. Камянецьке староство складалося з двох частин - одна (Камянецька дільниця) знаходилася на півночі Львівського повіту однойменної землі, інша (Добротвірська дільниця) була розташована північніше й становила анклав, з усіх сторін оточений дібрами Белзького воєводства. Староство за весь час свого існування включало в себе наступні населені пункти - міста Камянка (Камянка-Струмилова) та Добротвір, а також у різний час такі села, як Батятичі, Воля-Честинська, Воля-Новоставська16, Дернів, Желдець, Купичволя, Кривулянка, Лани, Лапаївка, Новий Став, Обидів, Руда, Сілець, Середній Став, Стремінь, Стриганка, Честині, Ясениця-Забужанська та Ясениця-Руденська. Староство при накладанні його території на сучасний адміністративний поділ України майже повністю знаходилося на території Камянка-Буського району Львівської області (за винятком сіл Купичволя, яке перебуває зараз в Жовківському районі тієї ж області, та Стремінь - у Сокальському районі), серед густих лісових масивів Малого Полісся, які в окреслений у дослідженні період практично впритул підходили до берегів Західного Бугу. Тут, у своїй верхній течії, ця ріка була вже достатньо повноводною, щоб служити роботі млинів (їхній перелік подано в таблиці 4а і 4б) і, поряд з цим, не настільки бурхливою, щоб ставати причиною повеней (принаймні згадок про подібного роду стихійні лиха в джерелах знайти не вдалось). Тому саме на ній були осаджені основні населені пункти староства.