Кінофотофонодокументи: характеристика, класифікація, особливості зберігання (на прикладі Хмельницької обласної фірми Кіновідеопрокат) - Дипломная работа

ЗMICT ВСТУП РОЗДІЛ 1. КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1 Термінологічні засади дослідження 1.2 Класифікація кінофотофонодокументів РОЗДІЛ 2. Г.С. ПШЕНИЧНОГО РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З КІНОДОКУМЕНТАМИ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ФІРМІ «КІНОВІДЕОПРОКАТ» 3.1 Хмельницька обласна фірма «Кіновідеопрокат» - фондоутворювач архівних документів 3.2 Особливості приймання кінодокументів до архіву фірми 3.3 Забезпечення збереженості кінодокументів фірми 3.4 Старіння та фактори руйнування кінодокументів РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА КІНОДОКУМЕНТАХ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність дослідження. Відповідно до Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи (2001 р.) кінодокументи незалежно від виду, місця створення і форми власності на них, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, входять до складу Національного архівного фонду України. Кінофотофонодокументи мають значний інформаційний потенціал, що відображає об’єкти, явища, процеси, які неможливо зафіксувати іншими способами документування. Визначення належності кінофотофонодокументів до Національного архівного фонду України здійснюється на підставі експертизи їхньої наукової, історико-культурної цінності згідно з Положенням про принципи і критерії визначення цінності документів. Зберігання кінодокументів у державних архівах здійснюється відповідно до основних правил роботи державних архівів з кінофотофонодокументами. Наукові дослідники даного спрямування зосереджувалися в таких основних напрямах: кінофотофонодокументи та їх термінологічні засади; розробка схем класифікації, визначення аудіовізуальних документів та їх роль в документообігу, забезпечення збереженості та фактори руйнування, представлення документів в системі Інтернеті. У історичній літературі з питання про класифікацію кінофотофонодокументів відбиті дуже суперечливі точки зору. Інший автор - Л.Н. Пушкарьов, обгрунтувавши свою типологічну класифікацію письмових джерел, поширює її принципи на всі історичні джерела в цілому, у тому числі і на кінофотофонодокументи. Запропонована В.С. У 2010 р. Т.О. Ємельянова захистила кандидатську дисертацію “Аудіовізуальні документи в державних архівах України: організація доступу та використання інформації, що міститься в них (1930-2007 pp.)”, яка стала першим в українському архівознавстві дослідженням, у якому на підставі виявлених та опрацьованих джерел комплексно досліджений склад і зміст аудіовізуальних документів, що зберігаються в державних архівах України, їх інформаційний потенціал, правові та науково-методичні засади організації доступу до них та використання документної інформації Дане дослідження поглиблює окремі аспекти досліджуваної тематики. Зокрема, можна виокремити такі групи документів: законодавчі та нормативно-правові документи; матеріали наукових конференцій; публікації в періодичних виданнях; навчальні видання; матеріали офіційного веб-порталу Державної архівної служби України «Архіви України». Особливим джерелом вивчення стали національні стандарти України: ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», ГСТУ 55.003-2003 «Кінодокументи. Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати даного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, в навчальних курсах „Документознавство”, „Спеціальне документознавство” та „Архівознавство”, що викладаються студентам спеціальності 27.00.02 „Документознавство та інформаційна діяльність”. Одним з перших кроків у напрямку систематичного формування термінологічного інструментарію слід вважати вихід «Короткого словника архівних термінів» (М., 1968), в якому терміни “кінодокумент”, “фотодокумент” і “фонодокумент” уперше отримали статус зображальних і звукових документів.