Історія вивчення, сутність та класифікація кінофотофонодокументів в Україні. Кінодокументи: загальна характеристика діафільмів, кінофільмів, відеофільмів. Фонодокумент: загальна характеристика грамплатівки, фонограми. Види аудіовізуальних документів.
Аннотация к работе
ВСТУП Сьогодні не можна уявити свого існування без фотографії, звуко- та відеозапису, кінематографа, телебачення - найпоширеніших і найдоступніших комунікативних засобів спілкування людей у світовому просторі, політична, соціальна й культурна цінність яких безперечна. Кінодокументи, фотодокументи, фонодокументи, відеодокументи дозволяють розкрити в образах і звуках приватне життя людини, діяльність колективів, організацій, події державного, політичного, культурного значення, що робить їх цінними для вивчення історичного процесу в цілому і найрізноманітніших його аспектів. Зазвичай інформація кінофотофонодокументів стосується певних суспільних подій та явищ, а також осіб і об’єктивно відображає саму реальність, закарбовує життя таким, яким воно є насправді, дає його відбиток, чого не може зробити ані паперовий документ, ані найкращий мистецький чи художній твір. Метою роботи є дослідження кінофотофонодокументів, що посідають важливе місце серед документних джерел інформації. Завдання курсової роботи: 1. розглянути історію вивчення кінофотофонодокументів в Україні; 2. з’ясувати сутність поняття «кінофотофонодокумент»; 3. дослідити класифікаційний поділ кінофотофонодокументів; 4. визначити роль кінофотофонодокументів в соціальних комунікаціях; 5. здійснити загальну характеристику різновидів кіно-, фото- та фономатеріалів; 6. проаналізувати переваги та недоліків окремих видів аудіовізуальних документів. Результати курсової роботи та сформульовані висновки можуть бути теоретико-методологічною базою для подальшого дослідження питання перспективи розвитку кінофотофонодокументів та використовуватись у науковій діяльності та у навчальному процесі. Найбільш ґрунтовні роботи з цього питання належать Кушнаренко Н. М., Комовій та Палесі Ю. І. Окремі публікації присвятили цьому питанню В. В. Бездрабко та Г. М. Швецова-Водка. Вагомий внесок у дослідження зробили Г. М. Болтянський, О. М. Донде, Б. Д. Греков, С. І. Бернштейн, Л. П. Маркітан та ін. КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ В КОНТЕКСТІ ДОКУМЕНТОЗНАВТСВА 1.1 З історії вивчення кінофотофонодокументів в Україні Основна частина новітніх носіїв інформації припадає на кінофотофонодокумент (далі - КФФД). Першим оприлюдненим авторським продуктом докладного аналізу загальної характеристика та класифікації КФФД та перспективи розвитку став підручник Н. М. Кушнаренко «Документоведение» [9]. 1.2 Сутність поняття «кінофотофонодокумент» Термін «кінофотофонодокумент» уведений у науковий обіг на початку 1980-х років як узагальнювальний для понять «кінодокумент», «фото-» і «фотодокумент». 37]. 1.3 Класифікація кінофотофонодокументів Н. М. Кушнаренко зауважує, що дотепер не існує загальноприйнятої класифікації КФФД. За каналом сприйняття інформації, зафіксованої в документі, КФФД ділять на три види: - візуальні, сприймаються через зір: діафільми, діапозитиви, слайди, німі кінофільми, епіфільми; - аудіальні, сприймаються на слух: грамплатівки, магнітні фонограми; - аудіовізуальні (зорово-слухові): звукові кінофільми, діафонофільми, відеофільми, магнітофільми [7, c. Амбротипія У 1851 році англієць Фредерік Скотт Арчер придумав новий спосіб отримання негативних фотографічних зображень на фотопластинках із застосуванням колоїдної емульсії. Справа в тому, що саме в цей час Джон Істмен випустив камеру «Box Brownie», яка коштувала всього 1 долар.