Встановлення рівня фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості студентів. Реабілітаційні заходи підвищення толерантності до фізичних навантажень і розширення адаптаційних резервів організму, нівелювання ознак вегетативного дисбалансу.
Аннотация к работе
Як свідчать узагальнені дані чисельних досліджень, проведених у різних країнах, розподіл впливу на передчасну смертність різних чинників, які характеризують спосіб життя населення, сьогодні виглядає в середньому так: режим харчування - 25%, куріння - 25%, рухова активність - 22%, надмірне вживання алкогольних напоїв - 10% (Платонов В.Н., 2006). Охороною здоровя України практично не надається уваги руховій активності населення як активному чиннику забезпечення здорового способу життя і профілактики захворювань, хоч світова наука і практика останніх десятиліть переконливо свідчать, що в цій сфері з точки зору охорони і укріплення здоровя і профілактики багатьох захворювань наявні більші можливості в порівнянні з тими, якими володіє традиційна лікувальна медицина (Платонов В.Н., 2006). Тільки проведення широких превентивних заходів, зменшення рівня ризику цих захворювань серед населення, загальнодоступні заходи зміцнення здоровя можуть покращити ситуацію. Наукові дослідження свідчать, що напружена інтелектуальна діяльність приводить до зменшення часу, який використовується для рухової активності, викликає погіршення стану здоровя, зменшує загальну опірність організму до впливу несприятливих чинників (Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Карвасарский Б.Д., 1985; Паффенбаргер Р., Ольсен Е., 2003; Филиппов М.М., 2006; Borg G., 1982; Prins J.B., van der Meer J.W., Bleijenberg G., 2006). Роль автора полягає у виконанні фрагменту дослідження, присвяченого виявленню та корекції вегетативного дисбалансу у студентів шляхом розробки й апробації програми комплексної реабілітації з включенням кінезітерапії і масажу.У першому розділі „Сучасні погляди на роль вегетативної дисфункції як предиктора патології внутрішніх органів і методи її корекції засобами фізичної реабілітації” наведено основні літературні дані про роль вегетативного дисбалансу як патогенетичного механізму становлення патології внутрішніх органів, описано сучасні методи дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, висвітлено роль кінезітерапії й масажу в усуненні вегетативного дисбалансу. На першому етапі дослідження (2004 р.) проведено вивчення й аналіз літературних джерел, розроблено анкету для виявлення модифікованих і немодифікованих чинників ризику, проведено опитування і анкетування студентів, аналіз результатів опитування й анкетування, розподіл обстежених студентів на групи. У свою чергу, основна група була поділена на 3 частини (група 1, група 2, група 3). Кількість груп була регламентована методичними підходами до проведення дослідження - студентам групи 1 не проводили жодних реабілітаційних заходів, студентам групи 2 рекомендувалося дотримання комплексу заходів з модифікації стилю життя, для студентів групи 3, крім зміни стилю життя, розроблена програма реабілітаційних заходів. У третьому розділі „Параметри фізичного розвитку, фізичної і функціональної підготовленості студентів” наведені результати другого етапу дослідження, на якому проведені опитування й анкетування, педагогічне тестування й фізіологічні методи, що забезпечило здійснення аналізу стану обєкта дослідження.Узагальнення наукових даних, наведених в літературних джерелах, показало широку розповсюдженість поведінкових чинників ризику серед молоді й відсутність стійких позитивних тенденцій до змін у способі її життя. Встановлено взаємозвязок фізичного стану організму зі станом вегетативної регуляції, оскільки студенти з субєктивними ознаками вегетативного дисбалансу поступаються перед особами контрольної групи за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. Показники антропометрії (індекс маси тіла в межах 27,7-28,0 кг/м2 у чоловіків і 25,8-27,9 кг/м2 у жінок (p<0,05); обхват талії на 8,9-10,1 см у жінок і на 12,0-13,9 см у чоловіків (p<0,05) більші від контрольних аналогів) засвідчили наявність у обстежених студентів з ознаками вегетативного дисбалансу змін, які використовуються для стратифікації ризику серцево-судинних захворювань. Для осіб з вегетативним дисбалансом притаманне зниження толерантності до фізичних навантажень, що підтверджують дані велоергометрії: вірогідно менші значення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК, вкорочений час досягнення максимального артеріального тиску, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди їх реституції. Розроблена нами програма комплексної реабілітації складається з трьох складових - модифікації стилю життя, кінезітерапії й масажу, когнітивно-поведінкової корекції, - і вписується в поняття превентивної реабілітації осіб, які перебувають на межовому рівні здоровя (субєктивні ознаки вегетативного дисбалансу, стан прегіпертензії), і власне реабілітації студентів, у яких виявлено артеріальну гіпертензію.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Узагальнення наукових даних, наведених в літературних джерелах, показало широку розповсюдженість поведінкових чинників ризику серед молоді й відсутність стійких позитивних тенденцій до змін у способі її життя. Основним чинником ризику хронічних неінфекційних захворювань є зниження рухової активності, що обумовлює недостатність енергетичного субстрату в клітинах - стан гіпоергії. Зниження ефективності внутрішньоклітинного утворення енергії викликає порушення функціонування основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу організму, однією з яких є вегетативна нервова система. Корекція вегетативного дисбалансу може розглядатися як один із механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Перспективними напрямками превентивної роботи є виявлення модифікованих чинників ризику як індикаторів тенденцій зміни способу життя; оцінка показників здоровя; розробка реабілітаційних заходів; пошук і апробація критеріїв ефективності їх застосування. Перерахованому колу питань у вивчених першоджерелах приділено недостатньо уваги, чим аргументована актуальність теми дослідження.
2. Найпоширенішими модифікованими чинниками ризику серед студентської молоді є куріння (66%), порушення режиму та збалансованості харчування (95%), надмірне вживання алкогольних напоїв (46%), наявність стресових ситуацій (57%). З-поміж них найважливішим є недостатня фізична активність, що притаманно для 73% опитаних студентів.
3. Значно поширеним “полісиндромним” станом у студентів є вегетативний дисбаланс, який маніфестується наступними синдромами: астенічним (92%), кардіалгічним (82%), цефалгічним (75%), поліартралгічним (27%), нейроендокринним (23%), диспепсичним (23%), аритмічним (9%), гіпервентиляційним (7%), синкопальними станами (6%).
Вегетативний дисбаланс характеризується підвищеною активністю симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Останнє стверджено за результатами проб з ізометричним навантаженням, ортостатичної, кліностатичної, Вальсальви, а також обчислення індексу Кердо. На підставі аналізу параметрів моніторування варіабельності серцевого ритму констатовано значне збільшення потужності в діапазоні низьких частот (до 2237±97 мс2, 2283±87 мс2, 2281±92 мс2, р<0,05) і зменшення потужності в діапазоні високих частот (до 743±42 мс2, 728±37 мс2, 737±49 мс2, р<0,05).
4. Встановлено взаємозвязок фізичного стану організму зі станом вегетативної регуляції, оскільки студенти з субєктивними ознаками вегетативного дисбалансу поступаються перед особами контрольної групи за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості.
Показники антропометрії (індекс маси тіла в межах 27,7-28,0 кг/м2 у чоловіків і 25,8-27,9 кг/м2 у жінок (p<0,05); обхват талії на 8,9-10,1 см у жінок і на 12,0-13,9 см у чоловіків (p<0,05) більші від контрольних аналогів) засвідчили наявність у обстежених студентів з ознаками вегетативного дисбалансу змін, які використовуються для стратифікації ризику серцево-судинних захворювань.
У 20% студентів з ознаками вегетативного дисбалансу наявна чітка тенденція до підвищення артеріального тиску (стан прегіпертензії), а у 8% діагностовано артеріальну гіпертензію. Останнє стверджено як на підставі вимірювання офісного артеріального тиску, так і при 24-годинному моніторуванні артеріального тиску: встановлено достовірне підвищення середньодобових показників обох компонентів артеріального тиску (систолічного до 141,14±2,39 - 144,07±3,13 мм рт.ст., p<0,05; діастолічного до 89,32±2,47 - 94,36±2,94 мм рт.ст., p<0,05), що поєднується з несприятливим характером добових ритмів. У осіб з вегетативною дисфункцією оптимальний профіль “dipper” був констатований менше, ніж у половині випадків. У основних групах значну частку (25-30%) складали профілі “non-dipper” та “over-dipper”. Ознакою потенційно небезпечної добової динаміки артеріального тиску у студентів з вегетативною дисфункцією є також наявність у них циркадного ритму “night-peaker” (4,9-7,8%).
5. Для осіб з вегетативним дисбалансом притаманне зниження толерантності до фізичних навантажень, що підтверджують дані велоергометрії: вірогідно менші значення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК, вкорочений час досягнення максимального артеріального тиску, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди їх реституції. Наслідком зниженої толерантності до фізичних навантажень є вірогідне погіршення параметрів фізичної підготовленості: швидкісних, силових, гнучкості та витривалості.
6. Розроблена нами програма комплексної реабілітації складається з трьох складових - модифікації стилю життя, кінезітерапії й масажу, когнітивно-поведінкової корекції, - і вписується в поняття превентивної реабілітації осіб, які перебувають на межовому рівні здоровя (субєктивні ознаки вегетативного дисбалансу, стан прегіпертензії), і власне реабілітації студентів, у яких виявлено артеріальну гіпертензію.
Комплексний характер реабілітаційних заходів полягає в тому, що система передбачає вплив на різні компоненти людської сутності - фізичний, психологічний і соціальний. Вплив на фізичний компонент здійснюється засобами фізичної реабілітації - кінезітерапією й масажем. Вплив на психологічний компонент здійснюється шляхом когнітивно-поведінкової корекції. Вплив на соціальний компонент здійснюється шляхом модифікації стилю життя, формування мотивації на ведення здорового способу життя і створення позитивного іміджу особи, позбавленої шкідливих звичок.
Після повторного тестування наприкінці річного періоду спостереження встановлено, що вірогідна динаміка більшості досліджуваних показників відбулася у студентів третьої основної групи, яким застосовували розроблену нами програму реабілітаційних заходів. У студентів другої основної групи, яким рекомендували тільки модифікацію стилю життя, вірогідна динаміка стосувалася обмеженої кількості параметрів, що в цілому не дає підстав стверджувати вагомого позитивного результату щодо усунення вегетативного дисбалансу і покращення фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. У студентів першої основної групи, в яких не застосовували жодних реабілітаційних заходів, вірогідного покращення досліджуваних показників не зафіксовано взагалі.
Таким чином, визначальним фактором запобігання патології внутрішніх органів є усунення стану гіпоергії шляхом розширення рухової активності, чим збільшується енергетичний потенціал організму, розширюються його адаптаційні резерви і забезпечується можливість впливу на одну з основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу - вегетативну нервову систему.
8. Сприятливий вплив авторської програми комплексної реабілітації на фізичний стан організму студентів підтверджено оптимізацією параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості.
Після річного періоду спостереження встановлено чітку тенденцію до усунення вегетативного дисбалансу (потужність у діапазоні низьких частот зменшилася з 2281±92 мс2 до 1764±61 мс2, р<0,05, а потужність хвиль високої частоти підвищилася з 737±49 мс2 до 1072±58 мс2, р<0,05). Зменшення симпатикотонії також засвідчили дані проб для оцінки функції вегетативної нервової системи.
Знизилися рівні обох компонентів офісного артеріального тиску, вдвічі зменшилася частка осіб, у яких було попередньо встановлено стан прегіпертензії, у жодного із студентів рівень АТ не перевищував максимально припустимої позначки; дані 24-годинного моніторування АТ засвідчили оптимізацію його добових ритмів (питома вага осіб зі сприятливим профілем САТ “dipper” збільшилися з 37,5% до 61,1% за рахунок зменшення питомої ваги студентів із прогностично несприятливими профілями АТ “non-dipper” і “night-peaker”).
9. Досягнення сприятливої динаміки показників фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості студентів стало можливим завдяки зростанню енергопотенціалу їх організму й підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Тест PWC170 показав вірогідне збільшення порогового навантаження, показників PWC170 і МСК як у чоловіків, так і у жінок, вкорочення періодів реституції САТ (з 7,5±0,5 до 5,6±0,4 хв., р<0,05), ДАТ (з 9,2±0,6 до 5,7±0,8 хв., р<0,05), ЧСС (з 7,7±0,4 до 5,1±0,5 хв., р<0,05).
10. За своєю значущістю для покращення стану здоровя створена нами програма комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу за умови її тривалого систематичного застосування спроможна різнопланово впливати на організм, переводячи його з одного гомеостатичного рівня на інший. В цьому полягає її саногенетичне значення, що обґрунтовує доцільність застосування як превентивного заходу щодо виникнення патології внутрішніх органів.
Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів.
Перспективним напрямком нашого дослідження є здійснення пролонгованого спостереження за обстежуваним контингентом студентів з метою зясування віддалених результатів проведеної корекції, підтвердження стабільності досягнутих позитивних змін і збереження сформованої нами мотивації на ведення здорового способу життя.
Список литературы
1. Левандовський О. Функціонально-спортивні особливості осіб з вегетативною дисфункцією // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10: у 4 т. - Львів: НФВ „Українські технології”, 2006. - Том 4, кн. 1. - С. 302-307.
2. Левандовський О.С. Цінність ортостатичної проби та проби з ізометричним навантаженням для верифікації вегетативного дисбалансу // Спортивна наука України. - 2006. - № 1 (2). - С. 1-8.
3. Левандовський О.С. Вплив фізичних вправ на стан вегетативної нервової системи у осіб з вегетативною дисфункцією // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №2. - С. 69-74.
4. Левандовський О.С. Методика активізації рухової активності студентів з ознаками вегетативного дисбалансу // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №4. - С. 90-94.
5. Левандовський О.С. Вегетативний дисбаланс як предиктор виникнення патології внутрішніх органів у студентів і його корекція засобами фізичної реабілітації: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 2006. - 62 с.
6. Бойчук Т., Левандовський О., Лібрик О. Модифікація стилю життя - фактор запобігання серцево-судинній патології у студентів // Спортивний вісник Придніпровя. - 2005. - № 3. - С. 126-129. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає у аналізі спеціальної і наукової літератури, здійсненні педагогічного тестування і проведенні статистичної обробки даних.
7. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Показники добового моніторування артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від регіону проживання // Буковинський медичний вісник. - 2005. - №4. - С. 142-144. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження і їх аналізі.
8. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Валеологічні аспекти клімато-метеорологічних факторів довкілля // Теорія та методика фізичного виховання. - 2005. - №2. - С. 41-43. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні дослідження і статистичної обробки даних.
9. Бойчук Т.В., Левандовський О.С., Гриневич Р.Й., Голод М. Засоби фізичної реабілітації як превентивний фактор виникнення синдрому АГ в осіб з вегетативною дисфункцією // Фізичне виховання, спорт і культура здоровя в сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2005. - С. 17-21. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження, статистичної обробки даних, аналізі результатів дослідження.
10. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клініко-фізіологічне обґрунтування впливу фізичних вправ як превентивного фактора становлення синдрому артеріальної гіпертензії у осіб з вегетативною дисфункцією // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 98-99. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, проведенні педагогічного тестування і розробці комплексів вправ.
11. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клімато-метеорологічна ситуація як немодифікований фактор формування здоровя людини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Роль довкілля у валеологічній освіті і вихованні”. - Полтава, 2005. - С. 16-17. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, здійсненні анкетування, проведенні фізіологічних методів дослідження і статистичної обробки даних.
12. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Корекція вегетативної дисфункції засобами фізичної реабілітації // Регіональних науково-практична конференція “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 14. Внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, розробці і апробації програми комплексної реабілітації.
13. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Саногенетичні аспекти активізації рухової активності студентів // IV Міжнародна науково-практична конференція „Адаптаційні можливості дітей та молоді”. - Одеса, 2006. - С. 21-23. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в розробці програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу та її апробації.