Специфіка російського лібералізму середини ХІХ століття. Характеристика модернізаційної програми К.Д. Кавеліна. Місце і роль К.Д. Кавеліна в процесі ліберальної модернізації другої половини ХІХ століття та розвитку російської суспільно-політичної думки.
Аннотация к работе
Неприйнятність автоматично запозичених ідей, методів та прийомів сучасного західного лібералізму зумовила особливий інтерес до власних історичних коренів, виявлення ролі та місця інтелектуальної еліти у процесі суспільного розвитку, досвіду “перехідних” періодів та епох великомасштабних інновацій. Помітною фігурою в історії становлення російської ліберальної думки другої половини ХІХ століття був Костянтин Дмитрович Кавелін (1818-1884) - правознавець, історик, філософ, публіцист. Він прожив довге творче життя, був очевидцем та в певному розумінні творцем “великих реформ” 60-70-х років ХІХ століття, виступав не лише свідком, але й активним учасником дискусії про шляхи оновлення та подальшого розвитку Росії. Єдино можлива в Росії модель модернізації, на його думку, це власне російська модель, бо успіх залежить від того, наскільки трансформаційний процес вписується в національні інститути, сприймається суспільством (або хоча б його досить значною частиною) як природний та підтримується ним. Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з кінця 40-х до початку 80-х років ХІХ ст., при цьому нижня межа повязана з початком активної суспільно-політичної та наукової діяльності К.Д.Кавеліна, верхня (1884р.) - з кінцем його життєвого шляху.У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, звязок із науковою програмою кафедри, де виконувалася дисертація, визначено мету, завдання, обєкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методологічні принципи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, вказано на апробацію результатів дослідження.Історик В.О.Мякотин, захищаючи положення про вирішальну роль “критично мислячої особи” в історії, у статті про К.Д.Кавеліна особливу увагу акцентував на селянському питанні. Як ідеолог російського лібералізму, що мав комплекс власних проектів перетворень, назрілих на той час у Росії, К.Д.Кавелін не був обєктом спеціального вивчення. Вирішальний же вплив на подальше вивчення ліберального руху в цілому та діяльності К.Д.Кавеліна, зокрема, у марксистської історіографії здійснили роботи В.І.Леніна.Саме він уперше провів чіткий поділ в антикріпосницькому таборі, визнавав відносну прогресивність діяльності лібералів у передреформний період. К.Д.Кавелін як синкретичний, збірний образ російського ліберала, згідно ленінським поглядам, був ближчий до правих, консервативних сил, ніж до лівих, демократичних, тому Ленін не дуже соромлячись в епітетах, характеризує його громадсько-політичну позицію як “зразок професорсько-лакейського глибокодумства”.Піддаючи дошкульній критиці не лише К.Д.Кавеліна, але, в цілому, тактику та стратегію лібералізму, Ленін передусім виступав як професійний політик в крайніх лівих позицій. Спираючись на вже опубліковані та ті що, зберігалися в архівних фондах, особисті матеріали К.Д.Кавеліна, дослідниця розглядає його практичну діяльність у передреформений період, аналізує підготовлені ним проекти відміни кріпосного права (1855 р.) та реформування університетів (1861 р.) Н.М.Пірумова, спростовує усталену думку про програму (написану К.Д.Кавеліним та Б.М.