Правління святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Прийняття на Русі християнства. Розвиток монастирського життя на Русі. Історія монастиря святого Михаїла в період його існування при Звіринецьких печерах. Роль митрополита в житті монастиря.
Аннотация к работе
Ігумен Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря Феодосій Софонович у своїй «Хроніці з літописців стародавніх» під заголовком «О знищенню божниц в Києве от Владимира, о крещении руськом, о поставленню церквей, о побожности на войнах» наводить давній переказ про те, як був скинутий з гори язичницький ідол Перун, і на місці, де він виплив на берег, був побудований монастир на честь святого архістратига Михаїла [12, с. Над жертовником печерного храму ми знаходимо такі імена: 1 - Леонтія, 2 - Маркіяна, 3 - Михаїла, а імя четвертого ігумена неможливо вже прочитати, зберігся тільки склад «он» (Чи не було це імя Софроній, який був ігуменом в 1072 році і згадується в Літописі під час опису перенесення мощей святих князів Бориса і Гліба?), 5 - Міни, 6 - Климента, 7 - Мануїла; 8-ий ігумен - Лазар - згадується тільки в Літописі. Ту обставину, що імені Лазаря як останнього Звіринецького ігумена і першого ігумена при новоосвяченому храмі Видубицького монастиря ми не знаходимо між іменами над жертовником, можливо, пояснити двома причинами: по-перше, він міг бути похований при новому камяному храмі «Всеволожого монастиря», і, по-друге, цей, можливо, ігумен Лазар був обраний на Переяславську єпископію і там помер в 1118 році, коли Звіринецькі печери вже загинули. Маючи на увазі, по-перше, що вслід за прийняттям християнства на Русі людей, достойних бути ігуменами і єпископами, було дуже мало і, по-друге, що мало не всі єпископи тодішніх єпархій обиралися з найбільш відомих київських монастирів, які були відомими своєю суворістю і святістю життя, тобто із Печерського та Видубицького, а ще раніше - зі Звіринецького. Першими єпископами були Федір та Іларіон, обидва греки, які прийшли з першим митрополитом Київським, обидва ці єпископи пробули короткий час у Ростові і змушені були тікати від зневіри, дикості і ворожості тубільного населення.
Список литературы
1. Архив Юго-Западной России. - Т. VI. - № XIV, XV. - К., 1859.
2. Голубев С. Т. проф. История Киево-Выдубицкого Свято-Михайловского монастиря. - К., 2011.
3. Голубинский Е. Е. История Русской Церкви. - М., 1908.
4. Димитрій (Рудюк), митр. Видубицький Свято-Михайлівський монастир (до монгольський період) // «Видубицький Михайлівський монастир - погляд крізь віки»: збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря. - К., 2010.
5. Каманин И. Зверенецкие пещеры в Киеве. - К., 2007.
6. Ключевський В. О. Житие святых как исторический документ. - СПБ., 1871.
7. Літопис Руський. - К., 1989.
8. Повесть временных лет. - Л., 1926.
9. Поппэ А. В. Русские митрополии Константинопольской патриархии в XI столетии // Византийский временник. - 1968. - Т. 28.
10. Полное Собрание Русских Летописей. -Изд. 1. - СПБ., 1846. - Т. 1.
11. Полное Собрание Русских Летописей. -Изд. 1. - СПБ., 1843. - Т. 2.
12. Софонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх. - К., 1992.
13. Толочко П. П. Історична топографія стародавнього Києва. - К., 1972.
14. Ульяновский В. Выдубицкий чуда архангела Михаила монастир: история в лицах, памятниках архитектуры и церковного искусства. - К.: Изд. дом «Музей Шереметьевых», 2009.