Розробка наукових основ удосконалення заходів раціонального використання грунтів долин малих та середніх річок північно-західного Причорномор’я. Морфолого-аналітична характеристика типів грунтів у відповідності до нових принципів їхньої класифікації.
Аннотация к работе
Правильна оцінка властивостей і потенційних можливостей грунтового покриву долин річок, моніторинг стану заплавних земель дозволить визначити доцільність їх освоєння, збільшити продуктивність угідь, що вже знаходяться у використанні, вирішити екологічні проблеми ефективного функціонування грунтів долин річок Причорноморя. У генетичному грунтознавстві питання генези заплавних (алювіальних) грунтів, їх класифікації, меліорації та сучасної еволюції мають дискусійний характер. Основні завдання роботи полягають у: розробці теорії грунтоутворення в заплавах малих та середніх річок північно-західного Причорноморя; встановленні географічних закономірностей прояву і особливостей функціонування елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів, що визначають диференціацію грунтового покриву, розвиток і еволюцію заплавних грунтів. Розроблена концепція грунтоутворення і формування структури грунтового покриву в заплавах малих і середніх річок північно-західного Причорноморя, яка відображає взаємоповязаність функціонування основних елементарних грунтових і ландшафтно-геохімічних процесів в умовах просторово-часової неоднорідності природних та антропогенних факторів.Аналіз історії досліджень заплавних грунтів дозволяє виділити три періоди: період описової характеристики земель у ХІХ сторіччі; період спорадичної аналітичної характеристики грунтів, започаткований А.І. Найбільш потужним фактором диференціації грунтового покриву заплав є галогенез, що проявляється в різних типах соленакопичення і ступенях засолення грунтів у залежності від зонально-кліматичних і геоморфолого-геологічних умов заплав. Існуюча факторно-екологічна класифікація заплавних (алювіальних) грунтів, у якій грунти частково підміняються ландшафтними поняттями (болотні грунти, лучні грунти), а таксономічні одиниці виділяються не на основі твердо встановлених однозначних критеріїв, є не повною і нераціональною для діагностики грунтів. Основою виділення типів заплавних грунтів у запропонованій класифікації послужили наступні основні діагностичні горизонти, що в поєднанні з іншими генетичними горизонтами та ознаками формують відповідні типи будови грунтових профілів: зернистий (HU) - темноколірний гумусово-акумулятивний горизонт із зернистою або грудкуватою структурою; ясногумусовий (HY) - гумусово-акумулятивний, що характеризується світлим забарвленням через низький вміст гумусу (переважно менше 2%) у піщано-середньосуглинистому профілі, а також слабооформленою структурою; шаруватий (ясногумусовий - HY:P, зернистий - HU:P); злитий (V); глейовий (типовий - Gl, криптоглейовий - Q, гідротроілитовий - GB, рудяковий - GF); солончаковий (S); агрогенний (зернистий - HU:A, ясногумусовий - HY:A). У грунтах заплав малих і середніх річок північно-західного Причорноморя виявлені і досліджені наступні типи глею: 1) типовий, що проявляється при перерозподілі та акумуляції сполук заліза в помірно-відновних умовах; 2) сульфідний, що проявляється при закріпленні заліза у формі сульфідів, і має значне поширення в засолених з інтенсивно-відновними умовами глейоземах і солончаках; 3) прихований, що проявляється у так званих “криптоглейових” грунтах із механізмом гальмування типового оглеювання.Серед основних факторів функціонування певних структур грунтового покриву в заплавах річок виділяються ті, що обумовлюють формування літологічного профілю грунтів, процеси гумусонакопичення, оглеювання і засолення. Елементарні грунтові процеси гумусоутворення і гумусонакопичення, засолення, осолонцювання і солонцево-ілювіальний, глеєутворення і злитизація складають основу комплекту ЕГП долинно-заплавного грунтоутворення у північно-західному Причорноморї: а) накопичення й трансформація органічної речовини у заплавних грунтах визначається типом умов гуміфікації і відбувається у формі: 1) накопичення детриту; 2) накопичення власне гумусової речовини і 3) вуглефікації рослинних решток. Основу грунтових комбінацій заплав малих та середніх річок північно-західного Причорноморя складають грунти із специфічними генетичними особливостями, морфологією, складом і властивостями: а) лучноземи ясногумусові з незначним (біля 2%) вмістом гумусу і лучноземи зернисті - типові, глеюваті та злиті, - які є основним компонентом делювіально-лучних і алювіально-лучних заплав і характеризуються потужним ізогумусовим із вираженою структурністю профілем, що може відображати процеси олучніння, засолення, злитизації і оглеювання; Алювіальний процес і пульсуючий характер соленакопичення в комплексі є механогеохімічним генератором, що забезпечує дію солонцево-ілювіального та глейово-ілювіального процесів і формування у долинах річок грунтів із елювіально-ілювіально-диференційованою будовою. Іригаційна оцінка річкових вод на підставі порівняння вапняних і натрієво-кальцієвих потенціалів у динамічній системі “поливні води - грунти” повинна враховувати мінливий характер впливу поливних вод на грунти, який визначається не тільки трансформацією характеристик якості річкових вод, але й процесами розсолення, осолонцюв