Дослідження походження та формування давньоруської грошово-вагової системи. Визначення співвідношення вагових одиниць месопотамсько-скіфсько-слов’янської системи мір. Аналіз римсько-візантійсько-слов’янської та варязько-новгородської систем вагових мір.
Аннотация к работе
Болсуновського, в яких розглядалися знайдені в Києві в другій половині ХІХ ст. давні гривні, важки, терези й монети5. Зважування тисяч монет, які були в обігу в Київській Русі, підтвердило дві вагові норми: монети масою в 2,7-2,8 г - куни, у 3,4-3,5 г - ногати. Одиниця в 6,822 г стала своєрідним золотим числом, «словянським сіклем», за допомогою якого можна було робити розрахунки за всією системою ассірійсько-вавилонських мір ваги. Еталонами мір ваги в Месопотамії були ячмінне зерно масою в 0,06822 г (його достеменна вага - 0,064 г), а також боб рожкового дерева масою в 0,189 г, що згодом отримав назву «карат». Згодом в якості еталона ваги словяни стали використовувати, крім зерна ячменя в 0,06822 г, зерно пшениці масою в 0,0426 г.