Використання грошового ринку для впливу та регулювання макроекономічних показників і економіки в цілому. Механізм формування пропозиції грошей. Роль державних інституцій у здійсненні емісійного процесу в Україні. Утворення грошей комерційними банками.
Аннотация к работе
Сучасний стан економічної ситуації в Україні визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої, інституційної бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Важлива роль у цьому процесі відводиться грошовому обігу, його регулюванню та використанню в коригуванні поведінки субєктів грошово-кредитного ринку. Гроші відносяться до тих особливих історичних категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, так як в процесі грошового обігу найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси субєктів ринку.Попит на гроші - це певний, заздалегідь визначений запас грошей який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні субєкти. Попит на гроші існує на певний момент, тобто це явище залишку, а не потоку. Зазначимо, що монетарна теорія розглядає запас грошей (попит на гроші) як елемент багатства, котрим володіють економічні субєкти. З іншого боку, це означає, що пропозиція грошей у своїх загальних розмірах має визначитись попитом на них. При цьому вітчизняні вчені, які досліджують сферу грошового обігу, висловлюють думку про те, що "визначальні компоненти пропозиції грошей формуються на кредитах - боргових зобовязаннях держави, банківських установ, інших субєктів виробничого процесу та підприємницької діяльності".Емісія грошей в широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: 1) центральний банк; Оскільки Національний банк України, як і інші центральні банки має монопольне право на емісію банкнот, то це призводить до двох важливих моментів: По-перше, центральний банк нашої держави не має проблеми внутрішньої ліквідності своїх активів, бо має право в будь-який момент випустити банкноти. Окрім банкнотної емісії, центральний банк здійснює пропозицію грошей ще через обслуговування державного боргу. Другий спосіб полягає в тому, що держава продає свої боргові зобовязання комерційним банкам і центральному банку, а це саме і приводить до зростання пропозиції грошей. Так, центральний банк, купуючи в уряду його боргові зобовязання, випускає в обіг нову масу грошей, збільшуючи їх пропозицію, тобто має місце кредитування уряду під його боргові зобовязання.Коли розглядають механізм утворення грошей лише у функції обігу, а й у функції нагромадження, не лише готівки, а й безготівкових платежів, тоді поряд з центральним банком - емітентом грошові маси розглядаються комерційні банки та позичково-ощадні установи. Банки надають кредити - пропозиція грошей збільшується, клієнти банків повертають кредити - пропозиція зменшується. грошовий ринок емісійний процес Пропозиція грошей в економіці змінюється у результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень небанківського сектора. Фактичний обсяг пропозиції грошей складається в результаті операцій комерційних банків по прийманню вкладів і видачі позик з врахуванням обовязкових резервних вимог. Резервні вимоги впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами: 1) змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;Політика "дешевих" чи "дорогих" грошей дає змогу центральним банкам впливати на процентні ставки. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей. Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньо економічними процесами чи мотивацією самих економічних субєктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку - попиту і пропозиції, втратою обєктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції субєктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.
План
Зміст
Вступ
1. Суть і механізм формування пропозиції грошей
2. Роль державних інституцій у здійсненні емісійного процесу в Україні
3. Утворення грошей комерційними банками на прикладі України
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Грошовий ринок є складовою національного ринку і забезпечує взаємодію попиту та пропозиції грошей.
Регулювання грошової пропозиції здійснює центральний банк, який є уповноваженим органом держави і виконує його агентські функції. Існують лише гіпотетичні можливості регулювання грошової пропозиції приватними недержавними структурами. В реальній економічній діяльності регулювання грошової пропозиції є функцією держави.
Політика "дешевих" чи "дорогих" грошей дає змогу центральним банкам впливати на процентні ставки.
Вважається, що всі економічні субєкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей.
Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньо економічними процесами чи мотивацією самих економічних субєктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку - попиту і пропозиції, втратою обєктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції субєктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці. Зважаючи на викладене, дуже важливо правильно визначити співвідношення пропозиції і попиту як двох складових грошового ринку: яка з них є первинною, а яка - вторинною. Без правильної відповіді на це питання неможливо правильно визначити обєктивні межі пропозиції грошей, а отже і емісії грошей.
Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом обєктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїй динаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Тільки за цієї умови вплив субєктивного фактора на конюнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень процента, рівень інфляції тощо) будуть обєктивними і не матимуть руйнівних наслідків. Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансове забезпечити певні "гострі" потреби суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.
Розглянуті питання дають можливість зясувати найзагальніші теоретичні положення, що визначають обєктивні засади емісійного процесу. Обмірковуючи його зміст треба насамперед усвідомити, що визначальні компоненти пропозиції грошей формуються на кредитах - боргових зобовязаннях держави, банківських установ, інших субєктів виробничого процесу та підприємницької діяльності.
Список литературы
Размещено на .ru
1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1996.
2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 602с.
3. Гроші та кредит. / За ред. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510.
4. Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, - 2000. - №9.
5. Синбченко М.І. Конюнктурна теорія грошей. М.І. Туган - Барановського. // Фінанси України. - 2000. - №9.
6. Мельничук О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики. // Фінанси України, 2000, - №7.
7. Жан - Поль Бландієр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці. // Фінанси України, 2000, - №8.
8. Остапець А.І. Остапець Л.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку. // Фінанси України, 2000 - №8.
9. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996. - Розд.1.
10. Деньги / Сост.А. А. Чухно. - К., 1997.
11. Тетерук А.М. /Балансований звіт інших депозитних корпорацій (банків) / Тетерук А.М. // Бюлетень Національного банку України. - 2015. - № 4 - с.74.
12. Косова Т.Д. / Формування резервів за кредитними операціями українських банків: відповідність світовій практиці/ Косова Т.Д. // Актуальні проблеми економіки. - 2014. - №5 (155) - С.401 - 406.
13. Мельниченко О.В. /Роль рефінансування в емісійній діяльності національного банку України/ Мельниченко О.В. // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2013. - №4 - С.288-292.
14. Михайлик О. М/ ефективність збалансування грошового ринку: теоретичні підходи та практичні реалії / Михайлик О.М. // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2015. - №4 - С. 861-866, с. 863.