Визначення реальної ролі вкладень і капітальних інвестицій в економічному зростанні на сучасному етапі. Аналіз процесу грошового обігу в Україні за роки становлення ринкових відносин. Причини світової кризи в інвестиційному секторі в 2007-2009 роках.
Аннотация к работе
За історично короткий термін в Україні склалося незавершена, але вже ринкова за принципами функціонування економіка, в якій житлове будівництво стало одним з напрямів інвестиційної діяльності і вступає в конкуренцію з усіма іншими формами інвестиційних вкладень. У випадку хибної спрямованості інвестицій у країні можуть виникнути і загостритися диспропорції; може скластися так, що нові вкладення не реалізують свого природного призначення - зростання сукупного багатства суспільства загалом і кожного його члена зокрема. Держава зобовязана побудувати ефективний фінансовий механізм, який забезпечить прибутковість саме потрібних для суспільства інвестицій, в тому числі і вкладень у житлове будівництво - тоді інвестиції будуть спрямовані у розвиток економіки і задоволення потреб громадян. В Україні такою проблемою є вкрай незадовільний рівень забезпечення основної маси населення житлом, відтак його будівництво має бути пріоритетним напрямком інвестування. Інвестиції не спрямовувалися у виробничу сферу, в соціально-культурні обєкти чи будівництво житла, що б відповідало потребам людей, а зосереджувались у торгівельно-посередницькій діяльності та фінансових спекуляціях.У сучасній теорії фінансових ринків інвестиції взагалі не розглядаються як нагромадження капіталу, вони розуміються просто як грошові вкладення, здійснені заради отримання прибутку: „вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку", іноді - навіть виключно вкладення в цінні папери. Наприклад, лише у спекуляції з деривативами перед кризою 2008 р. у всьому світі було вкладено коштів мало не вдесятеро більше, ніж створюється за рік ВВП всіма країнами разом - і, якби не криза, всі інвестори отримали б прибуток. Операція здійснюється виключно в інтересах власника грошей, головним критерієм при виборі способу інвестування є розрахунок на прибуток виключно з фінансової сфери, без включення інвестованих грошей у повний ринковий кругообіг і тим більше - у виробничу сферу. Інвестиція як спосіб отримання доходу є виразом індивідуального інтересу власника грошей, але ж суспільство в цілому як учасник економічного процесу також має свій інтерес, і він задовольняється лише в тому разі, коли кошти вкладені у дійсне збільшення суспільного багатства. Це відбувалося тому, що в державі не створено ефективного механізму поєднання суперечливих інтересів - інвесторів (власників коштів), які зацікавлені в їх прирості незалежно від напрямку вкладення, і суспільства в цілому, яке не зважає на егоїстичні, однак цілком справедливі прагнення інвесторів, а очікує спрямування коштів у потрібному для себе напрямку.Сучасні інвестицій дозволяють отримувати доход з самого руху інвестиційних ресурсів, причому загальний обсяг задіяних у цьому рухові коштів за порядком величини перевищує функціонуючий у виробничому процесі капітал. Роль фундаменту економічного зростання зберігає лише певна частка сукупних інвестицій, капітальні інвестиції в широкому розумінні - які безпосередньо спрямовані на прирощування національного багатства (не лише матеріально-речового, але й інтелектуального) і тим самим залишаються фундаментом підвищення добробуту людей і якості їх життя. Здійснений з таких концептуальних позицій аналіз інвестування в Україні за роки побудови ринкових відносин виявив, що випереджальний розвиток ірраціональних засад у вітчизняному інвестиційному процесі призвів до занепаду саме капітального інвестування як необхідної передумови нарощування економічного потенціалу і його якісної перебудови. У всьому світі це призвело до кардинальних змін у функціонуванні капіталу й економічному житті в цілому, емісія грошової маси активно використовується не лише для повного забезпечення потреб економіки в засобах платежу, але і в якості інвестиційного джерела. Переведення житлового будівництва на принципи ринкового інвестування дозволить забезпечити розвиток повноцінної іпотеки, яка до цього часу в Україні існує фактично в зародковому стані і не виконує завдання, яке вона має виконувати за своєю природою - забезпечення житлом масових категорій населення.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У дисертації проведено теоретичне дослідження і віднайдено нове вирішення наукової і практичної проблеми - розробки теоретико-методологічних засад еволюції інвестиційного процесу і побудови оптимального набору механізмів формування грошово-фінансових ресурсів у формі капітальних інвестицій на житлове будівництв для вирішення житлової проблеми в країні. Історичний генезис інвестиційного процесу аналізувався з урахуванням сутнісної зміни в головному інвестиційного інструментові - грошах, які протягом ХХ ст. втратили золоте забезпечення, у звязку з чим корінним чином змінилася їх роль у ринковій економіці в цілому і в інвестиційному процесі зокрема. Теоретичне дослідження інвестиційного процесу з урахуванням цих кардинальних змін дозволило отримати висновки, які багато в чому принципово відрізняються від загальноприйнятих в економічній науці і надають можливість побудувати більш ефективний механізм капітального інвестування.
1. Сучасна інвестиційна теорія абстрагована від логіко-історичного аналізу свого предмету, інвестиційний процес розглядається суто з боку зовнішньої форми прояву як вкладення грошей заради прибутку, який лише дещо ускладнюється з появою нових інструментів і механізмів, залишаючись незмінним за своєю суттю. Насправді саме поняття інвестицій має коротку історію, до ХІХ ст. здійснювалося лише просте нагромадження капіталу, основним джерелом якого був підприємницький прибуток. Протягом тривалого історичного часу розвитку ринкових відносин нагромадження здійснювалося в незначних масштабах, економічне зростання в суспільстві було незначним. Лише в ХХ ст. відбувся революційний перелом у суспільному нагромадженні, потенціал розвинених країн став подвоюватися за короткий період часу, навіть відновлення господарства після небачених до цього масштабних світових воєн здійснювалось надзвичайно швидко. Пояснити це можна дослідженням змін не лише самого інвестиційного процесу, але і виявленням його нових джерел, які надали можливість такого зростання.
2. Основною відмінністю сучасного інвестиційного процесу від простого нагромадження капіталу є не просто ускладнення його форм і методів, а відрив від власної суті - нагромадження продуктивного капіталу, функціонування якого мало б бути джерелом додаткового прибутку. Сучасні інвестицій дозволяють отримувати доход з самого руху інвестиційних ресурсів, причому загальний обсяг задіяних у цьому рухові коштів за порядком величини перевищує функціонуючий у виробничому процесі капітал. Усе це дає підстави назвати сучасний інвестиційний процес «ірраціональним» як явище, що втратило свою сутнісну матеріальну основу і функціонує вже за власними, відірваними від цієї основи закономірностями.
3. Ірраціональність інвестицій призвела до модифікації їх ролі в економічному зростанні. Якщо пряме нагромадження капіталу за нормальних умов мало наслідком збільшення функціонуючого капіталу і забезпечувало нехай повільне, але адекватне цьому приростові економічне зростання, то багатотрильйонні обсяги сучасних ірраціональних вкладень не мають прямого відношення до зростання економіки, у якій ці вкладення здійснюються. Роль фундаменту економічного зростання зберігає лише певна частка сукупних інвестицій, капітальні інвестиції в широкому розумінні - які безпосередньо спрямовані на прирощування національного багатства (не лише матеріально-речового, але й інтелектуального) і тим самим залишаються фундаментом підвищення добробуту людей і якості їх життя.
4. Здійснений з таких концептуальних позицій аналіз інвестування в Україні за роки побудови ринкових відносин виявив, що випереджальний розвиток ірраціональних засад у вітчизняному інвестиційному процесі призвів до занепаду саме капітального інвестування як необхідної передумови нарощування економічного потенціалу і його якісної перебудови. В Україні є в наявності достатній обсяг інвестиційних ресурсів - лише нагромаджені громадянами готівкові кошти вкупі з переведеними в конвертовану валюту і вивезеними за кордон капіталами не менші за зроблені за весь період незалежності інвестиційні вкладення. Кілька років до останньої світової кризи український бізнес і держава мали доступ до безмежних ресурсів світового фінансового ринку, але використали цей доступ на проїдання. Причина в тому, що вся державна політика була спрямована на залучення коштів будь-якою ціною, але не забезпечила належну прибутковість дійсно капітальних інвестицій. Величезні обсяги грошових коштів вкладені у фінансові спекуляції, у кращому разі - в інфраструктуру просування імпортних товарів на внутрішній споживчий ринок, а не на збільшення продуктивного потенціалу і матеріальних умов життя громадян, у тому числі - і на житлове будівництво.
5. Одною з головних причин прорахунків в інвестиційній політиці української держави є недооцінка тих сутнісних змін, які відбулися у світовому інвестиційному процесі із втратою золотого забезпечення грошей. У всьому світі це призвело до кардинальних змін у функціонуванні капіталу й економічному житті в цілому, емісія грошової маси активно використовується не лише для повного забезпечення потреб економіки в засобах платежу, але і в якості інвестиційного джерела. Економіка більшості країн у ХХ ст. позбавилася тисячолітнього «грошового голоду», який стримував зростання і, як показав свого часу К. Маркс, загрожував крахом всієї ринкової системи. Сучасні «паперові», а насправді «віртуальні» гроші стали ефективним інструментом нарощування добробуту громадян у розвинених країнах, дозволили вирішити століттями діючі соціальні суперечності. Водночас українська ринкова економіка будується на патріархальній концепції ринково-монетарного фундаменталізму, від якого відмовились і в тих державах, де він зародився.
6. Грошовий обіг в Україні деформований, національна валюта впроваджувалась в обіг непослідовно, всупереч закону так і не стала єдиним засобом розрахунків. Внутрішній грошовий обіг окупований американським доларом, який частково замінює навіть банківську систему - у доларах здійснюються розрахунки, зберігаються заощадження. Саме це є причиною переповнення внутрішнього ринку імпортом, стагнації національного виробництва, непривабливості виробничих інвестицій і, зрештою, збереження загальної бідності суспільства. Переведення економіки на власні джерела зростання потребує витіснення іноземної валюти з внутрішнього обігу, перш за все, як інструменту заощадження.
7. Після 2000 р., у звязку з втратою зовнішніх джерел валютних запозичень, Україна почала ширше використовувати емісію національної валюти. Підвищення ступеня монетизації забезпечило можливість повноцінних розрахунків між субєктами господарювання, наповнення бюджетів усіх рівнів, а в звязку з конюктурно-політичними інтересами представників влади в завоюванні голосів виборців - і випереджальне зростання доходів громадян. У сукупності це стало основою економічного зростання і пожвавлення капітального інвестування. Однак за короткий час цей чинник перестав діяти - хибна валютно-курсова політика призвела до того, що весь приріст сукупного попиту задовольнявся імпортом, виробничі інвестиції загальмувалися, житлове інвестування набуло нераціонального спрямування через перетворення нерухомості на квазіфінансовий інвестиційний інструмент.
8. Грошово-кредитна та валютно-курсова політика має здійснюватися в інтересах економічного розвитку держави. Обмінний курс національної валюти до іноземних має забезпечувати цінову конкурентноздатність продукції національних виробників перед імпортом. Емісія гривневої маси має бути застосовано як кредитно-інвестиційне джерело, у першу чергу для спрямування в житлове будівництво. Частину грошової емісії Національного банку України можна спрямувати на фінансування житлового будівництва для окремих категорій населення, як на безповоротній основі, так і на кредитних засадах. Вкладення емісійних коштів безпосередньо в матеріальні активи не призведе до значного інфляційного ефекту, однак дозволить послабити соціальні проблеми в суспільстві і через мультиплікативний ефект активізувати внутрішнє виробництво та зайнятість.
9. Житлове будівництво не має розглядатися виключно як використання суспільного продукту на підвищення рівня задоволення потреб населення. Будівельний процес сам по собі є великою сферою матеріального будівництва, у якій безпосередньо створюється валовий внутрішній продукт, що збільшує нагромаджене національне багатство суспільства. Розгортання будівництва житла створює попит на продукцію більшості галузей національної економіки і тим самим зменшує експортну залежність значної кількості підприємств, створює значну кількість робочих місць для працівників різної кваліфікації і гальмує потяг до міграції робочої сили за кордони держави. Орієнтація на внутрішні джерела фінансування зменшує потребу в залученні валютних коштів і залежність держави від світового фінансового ринку.
10. Сприятливою для житлового будівництва є ситуація, коли все більша частина грошового обігу здійснюється через домогосподарства. Кошти населення стали переважальним джерелом фінансового ринку. Найбільш підготовленою до такого стану виявилась банківська система, через депозитні програми саме банки акумулювали переважно частку приросту заощаджень населення. Це не сприяло розвитку капітального інвестування - за своєю природою банки не призначені ні для зберігання довгострокових заощаджень, ні для здійснення довгострокових вкладень. Водночас, небанківські складові фінансового ринку, які в розвинених країнах являють собою основну сферу перетворення коштів домогосподарств в інвестиційний ресурс, в Україні поки що розвинені недостатньо. За таких умова ефективним рішенням є розширення механізмів залучення коштів банківськими установами, але не у формі депозитів, а через застосування фондів банківського управління, випуском цінних паперів, створенням недержавних пенсійних фондів тощо. Цим забезпечується, по-перше, вищий ступінь гарантованості вкладів інвесторів (оскільки акумульовані вказаними механізмами кошти в кожному випадку мають певне цільове призначення і не можуть, вивестися, зокрема, через безнадійні кредити). По-друге, залучені такими формами кошти за самою своєю природою прагнуть вкладення в матеріальні активи, тобто цільовим призначенням спрямовуються на капітальні інвестиції.
11. Розгортання масового житлового будівництва може бути реалізованим лише за умови оптимального вирішення багатьох питань, зокрема, встановлення реальних ринкових розмірів витрат на утримання житла, відмови від практики безоплатного надання його у власність будь-яким категоріям населення, створення системи жорсткого контролю за наданням субсидій на утримання житла. Це може бути негативно сприйнято суспільством на перших порах, але при належній послідовності в короткий час дозволить звільнити державу від потреби прямого фінансування житлового будівництва, спрямувати вивільнені кошти на субсидії виключно малозабезпеченим, відкрити цю сферу для приватного капіталу, у тому числі іноземного, і таким чином залучити практично необмежений фінансовий ресурс. Побудоване житло залишиться у власності фінансових інвесторів, але стане складовою національного багатства України і буде використовуватися для створення належних умов життя українськими громадянами. Відпаде непереборний кордон для поліпшення житлових умов масових категорій громадян, яким є зростання цін на нерухомість - платити повну його вартість стануть лише ті, хто має для цього належні доходи, але користуватися зможуть всі.
12. Переведення житлового будівництва на принципи ринкового інвестування дозволить забезпечити розвиток повноцінної іпотеки, яка до цього часу в Україні існує фактично в зародковому стані і не виконує завдання, яке вона має виконувати за своєю природою - забезпечення житлом масових категорій населення. Держава буде позбавлена від завдання забезпечувати функціонування масової іпотеки - за нею залишиться природна функція надання субсидій на покриття поточної плати за користування житлом малозабезпеченим громадянам.
13. Поступове, але неухильне зростання цін на нерухомість є нормальним станом для сучасної ринкової економіки в періоди зростання. Темпи зростання цих цін мають дещо переважати середньорічні показники споживчої інфляції, оскільки методика розрахунку останньої значною мірою спирається на динаміку цін тих споживчих товарів, які входять до складу мінімального споживчого кошика і контролюються державою. Помірне зростання цін житла є дієвим стимулом інвестування в житлове будівництво. Водночас в Україні протягом останнього десятиріччя спостерігалось невиправдано швидке збільшення цих цін, причиною якого є використання нерухомості як квазіфінансового інструменту збереження заощаджень, що склало нездорову конкуренцію традиційним фінансовим методам. У свою чергу, це відбулося значною мірою через відсутність дієвого механізму перерозподілу земельної ренти і невідповідності поточних витрат власників житла на його утримання реальним економічним потребам. Ринкові реформи мають починатися з реформи економічних відносин у житловому господарстві, а не відкладатися до моменту повної побудови ринково-демократичного суспільства.
14. Світова криза 2008-2009 рр. не зовсім вірно названа спочатку «іпотечною» - вона лише проявилася в секторі іпотеки, а насправді розгорнулася внаслідок розбухання ірраціонального інвестування, вкладень у беззмістовні махінації з фінансовими деривативами. Нарощування іпотечного обороту з вкладенням коштів у реальне капітальне будівництво не створює загрози фінансових криз в Україні.
15. Вирішити житлову проблему в нашій державі можливо на основі поєднання різних фінансових механізмів та фінансових джерел - централізованого державного фінансування з опорою на емісійні можливості Національного банку України, створення умов для залучення вітчизняного й іноземного приватного капіталу в житлове інвестування з забезпеченням прибутковості таких інвестицій, акумуляції заощаджень громадян та вільних коштів субєктів економічної діяльності на принципах іпотечного кредитування. Викладені в дисертації механізми фінансування капітальних інвестицій у житлове будівництво за рахунок коштів населення, апробовані на практиці, спрямовані на ту частку населення, яка має стабільні поточні доходи і дозволяють здійснювати широкомасштабне житлове будівництво та забезпечують мінімальний ризик для всіх учасників інвестиційного процесу.
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, підручники
1. Паливода К.В. Капітальні інвестиції (на прикладі житлового будівництва в Україні: монографія /К. В.Паливода. - К.: Знання, 2009. - 711 с. (44,5 д. а.)
2. Паливода К.В. Ипотечный рынок жилья в Украине: проблемы и перспективы развития: монографія /Паливода К.В. - К.: Знання, 2006. - 197 с. (12 д. а.)
3. Паливода К. В. Світова іпотечна криза: монографія/ Паливода К.В., Поляченко В.А., Гайдуцький П.І. - К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2008. - 428 с. (21 д.а., част. авт.- 7 д. а., стан іпотеки в Україні)
4. Паливода К.В. Основи житлової економіки: навч. посібник/ Кравченко В.І., Паливода К.В., Поляченко В.А. - К.: Основа, 2007. - 416 с. (20, 5 д.а., частка авт.- 6 д. а., інструменти фінансування житлового будівництва)
5. Паливода К. В. Фінансування будівництва житла: Новітні тенденції. Ч. 1: монографія /Кравченко В.І., Паливода К.В. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. - 175 с. (11 д.а., частка автора - 5,5 д.а., джерела і методи фінансування будівництва житла)
6. Паливода К. В. Фінансування будівництва житла: Новітні тенденції. Ч. 2: монографія /Кравченко В.І., Паливода К.В. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. - 131 с. (8,25 д.а., частка автора - 4,1 д.а., фінансування будівництва соціального житла)
7. Паливода К. В. Житлове будівництво і розвиток міст. Ч.3: монографія /Кравченко В.І., Паливода К.В. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.-117 с. (7,5 д. а., частка автора - 3,7 д. а., житлове будівництво в мегаполісах Південної Америки та Київській міській агломерації)
8. Іпотечне кредитування: Навчальний посібник /Лобунь О.С., Паливода К.В., Денисенко М.П. та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 392 с. (24,5 д.а., частка автора - 2,0 д.а., інструменти акумуляції коштів громадян; моделі, механізми та перспективи іпотеки).
9. Енциклопедичний довідник з інвестування: довідник / Фещенко В.В., Загребной В. М., Корнеєв В. В., Паливода К. В., Стасюк Ф. Ф., Фещенко В.М.: за ред. В. Ф. Фещенка:) - К.: Українське агентство фінансового розвитку, 2009.-594 с. (27 д. а.)
Публікації у фахових виданнях: 10. Паливода К. В. Становлення та розвиток іпотечного ринку житла в Україні. /Паливода К.В. //Вісник НБУ. - 2006. - №12. - С. 3-9. (0,5 д. а.)
12. Паливода К. В. Проблеми формування та використання інвестицій в сучасній економіці України /Паливода К.В. //Банківська справа. - 2007. - №4(76).- С. 73-81. (0,5 д.а.)
13. Паливода К.В. Реальний стан економіки України: безінвестиційне зростання /Паливода К.В. //Економіка та Держава. - 2007. - №10. - С. 10-13 . (0,5 д. а.)
14. Паливода К.В. Глобалізація економічної рецесії та фінансової нестабільності /Гайдуцький П.І., Паливода К.В. //Фінанси України.- 2008.- №1.- С.24-32. (0,5 д. а., частка автора - 0,25 д. а., ризики іпотечної діяльності в Україні)
15. Паливода К.В. Загроза фінансової кризи в Україні в контексті порівняння з Казахстаном /Паливода К., Гайдуцький П. //Економіст. - 2008. - №1(255) - С. 16-17. (0,5 д. а., частка автора - 0,2 д. а., стан іпотеки в Україні )
16. Паливода К.В. Динаміка і перспективи ціноутворення на ринку житла /Паливода К.В., Гайдуцький П.І. //Економіка та Держава. - 2008. - №3.- С. 8-12. (0,5 д. а., частка автора - 0,2 д. а., цінова конюнктура ринку нерухомості).
17. Паливода К. В. Вплив грошово-фінансової політики на стан економіки та інвестицій /Паливода К.В. //Вісник НБУ. - 2008.- №4.- С. 63-67. (0,5 д. а.)
18.Паливода К.В. Сучасні проблеми іпотеки /Паливода К.В., Гайдуцький П.І. //Економіка АПК. - 2008. - №5.- С. 96-103. (0,5 д.а., частка автора - 0,2 д. а., особливості іпотеки в Україні)
19. Паливода К. В. Світова криза в інвестиційному секторі, її причини та механізми попередження /Паливода К.В. //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №7.- С. 35-50 . (1,0 д. а.)
20. Паливода К.В. Капітальні інвестиції: фінансово-економічна сутність та форми прояву /Паливода К.В. //Банківська справа.- 2009.- № 3.- С. 46-55. (0,5 д. а.)
21. Паливода К.В. Фінансові механізми попередження ризиків в іпотечному кредитування /Паливода К.В. //Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць . - 2009. - Випуск 19.- С. 162-168. (0,4 д. а.)
22. Паливода К. В. Значення державної політики нарощування доходів населення для активізації інвестиційної діяльності /Паливода К.В. //Ефективна економіка. Електронне наукове фахове видання. - 2009. - № 2 - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/ (0,5 д. а.)
23. Паливода К. Вплив обмінного курсу національної валюти на стан інвестиційного процесу /Паливода К.В. //Економіст. - 2009. - №9. - С. 15-19. (0,5 д.а.)
24. Паливода К Зростання цін та механізм надання житла соціально вразливим категоріям населення /Паливода К.В. //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. - 2009. - № 111. С. 60-62. (0,5 д. а.)
25. Паливода К. Доларизація грошового обігу як гальмо інвестиційної активності в Україні / Паливода К.В. //Банківська справа. - 2009. - № 5(89). - С. 32-39. (0,5 д. а.)
26. Паливода К. Фінансові механізми та практика залучення заощаджень населення як джерела капітальних інвестицій / Паливода К.В. //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. - 2009. - № 112. - С. 58-61. (0,5 д. а.)
27. Паливода К.В. Інвестиції в житлове будівництво як «локомотив» економічного зростання /Паливода К.В. //Проблеми системного підходу в економіці. - Електронне наукове фахове видання. Збірник наукових праць. - 2009.- №3. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html (0,5 д. а.)
28. Паливода К. В. Зовнішні валютні запозичення - інвестиційне джерело чи перешкода на шляху інвестиційного процесу? /Паливода К.В. //Банківська справа. - 2009. - № 6(90).- С. 32-39. (0,5 д. а. )
29. Паливода К. В. Валютні резерви держави як інвестиційний ресурс /Паливода К.В. //Фінанси України. - 2009. - №10. - С. 36-42. (0,5 д.а.)
30 Паливода К. В. Сучасні гроші як базовий інвестиційний інструмент /Паливода К.В. //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Економіка”. - 2009. - Вип. № 115. - С. 10-14. (0.5 д. а.)
31. Паливода К. В. Вплив інфляції на інвестиційну активність у сучасному суспільстві /Паливода К.В. //Фінанси України. - 2009. - № 12 - С. 32-38. (0,5 д.а.)
Список литературы
32. Палывода К.В. Становление и развитие ипотечного рынка жилья на Украине/Паливода К. В. //Деньги и кредит. - 2009. - №1.- С. 64-70. (0,5 д.а.)
33. Паливода К.В. Особливості ціноутворення на ринку житла і шляхи зближення квартирних цін з доходами громадян /Паливода К.В. // Матеріали круглого столу.-К.: ІЗВУ.-2008.- С.71-76. (0,2 д. а.)
35. Паливода К. В. Житлова проблема - оголений нерв українського суспільства. /Паливода К.В. // Віче. - 2007.- № 10. - С. 33-35. (0,5 д.а.)
36. Паливода К. Сколько стоит жилье у нас и заграницей? /Паливода К.В. //Електронний ресурс. Режим доступу: //http://www.stroyrec.com.ua/ 15.05.2008. (0,2 д.а.)
37. Паливода К. Національна ідея й українська економіка /Паливода К.В. //Дзеркало тижня. - № 13 (692). - 5 - 11 квітня 2008 р.(0,5 д.а.)
38. Паливода К. Грошова система України і закон Грешема /Паливода К.В. //Дзеркало тижня. - № 15 (644). 21 - 27 квітня 2007 р. (0,5 д.а.)
39. Паливода К. І ні в чому собі не відмовляйте. Але тільки в рамках комісійних /Паливода К.В. //Дзеркало тижня.- 2003. - №13. -5 квітня. (0,7 д.а)
40. Паливода КВ. Рейтинг - показатель оценки рисков /Паливода К.В., Кравченко В.И. //Украинская инвестиционная газета. - 2002. - №24. - 18 июня. (0,3 д.а., доля автора - 0,11 д.а.)
41. Паливода К. Що зробити, щоб всі ми жили краще / Паливода К.В. //Дзеркало тижня. - 2000. - №40. - 14 жовтня. ( 0,1 д.а.)
42. Паливода К. Банк “Аркада” пропонує людям такі фінансові послуги, від яких їм важко відмовитися /Паливода К.В. // Хрещатик. - 2002. - №184. - 6 грудня. - (0,5 д.а.)