Проблема взаємовідносин мiж державою i особою. Основні етапи становлення і використання терміну громадянство. Міжнародна правова думка щодо визначення поняття громадянство та його сутності. Громадянство Європейського союзу як особливий правовий феномен.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ 1. Громадянство як правовий інститут 1.1 Основні етапи становлення і використання терміну громадянство 1.2 Міжнародно-правова думка щодо поняття громадянство Розділ 2. Громадянство Європейського союзу як особливий правовий феномен Висновок Список використаної літератури Вступ В сучасний перiод особливого значення набуває проблема взаємовідносин мiж державою i особою. Ще Аристотель в однiй з його найвiдомiших праць Політика піднімав питання про те, хто є громадянином, i дiйшов висновку, що держава - це сукупнiсть громадян. В міжнародній правовій літератури виділяють три основних підходи до визначення громадянства які представляють такі науковці як Дж. Кохен, У. Кімличка і У. Норман ; Дж. Каренс. Інститут європейського громадянства є унікальний для міжнародного та конституційного права інститут. Актуальність даної теми полягає в тому, що європейське громадянство перебуває на стадії його становлення і ще деякі аспекти даного інституту не є сформованими, тим більш в рамках сьогоднішньої євроінтеграції України в ЄС дана тема набуває неабиякої актуальності, адже в тому випадку якщо Україна вступить до Європейського союзу тема європейського громадянства буде стосуватися і нас. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є інститут громадянства. Зміст інституту розкривається в Договорі про Європейське співтовариство. Громадянство Союзу доповнює, але не замінює національне громадянство. Політична дійсність античної Греції в пору її розквіту (так звана класична епоха, V - VI ст. до н. е.) характеризувалася, перш за все, існуванням громадянської общини, у якій згуртовані в замкнуту привілейовану групу, громадяни протистояли основній масі неповноправного або навіть зовсім безправного експлуатованого населення - переселенцям з інших міст і рабам. За часів феодалізму у Європі з’являються великі міста. Місто становило окрему юридичну одиницю держави, а міська громада підпорядковувалась окремим законам; мешканці міста користувалися відмінними від інших мешканців того чи іншого краю правами, а отже, утворювали окремий стан. Роботи французьких учених Ж.-Ж. Руссо, Ш. Л. Монтеск’є, А. Есмена та інших становили основну теоретичну базу для інституту громадянства. Проблемою визначення концепту «громадянство» на сучасному етапі розвитку суспільства займаються такі західні дослідники, як К. Хаас, Дж. Кохен, Дж. Каренс, У. Кімличка, У. Норман, Д. Арчібугі, Д. Хелд, Дж. Бенкс, Дж. Уелш, Е. Лінклейтер та інші автори. Щодо вирішення даної проблеми, сучасними європейськими дослідниками було розроблено три, що в подальшому розвинулися у чотири основні концептуальні підходи.