Методологічний аналіз категоріально-понятійного апарату дослідження громадянського суспільства. Досвід розбудови соціальних інститутів в Україні в останні шістдесят років. Напрями реформування політичної системи і процесів становлення державного устрою.
Аннотация к работе
Справа в тім, що історія визначила основні критерії цивілізаційного поступу - демократія і громадянське суспільство, соціальна і правова держава, інтереси народу і розвиток їх соціальної активності, свобода і творчість. Громадянська активність, інституйована як "громадянське суспільство" в кожній з країн, постає як фактор міждержавної злагоди, порозуміння, спілкування. Проте, модернізація політичної системи України змушує з особливою увагою звертатися до питань теорії і практики відносин громадянського суспільства і держави, де політичний аналіз, синтез, системний підхід грають важливе значення. Ця концепція розкривається в таких положеннях, які доводяться в дисертації: - визначено, що поняття "громадянське суспільство" охоплює соціально-організовані структури, які функціонують на основі розвинених економічних, політичних та духовних відносин й, взаємодіючи з державою (або вступаючи з нею в суперечність), забезпечують узгодження різноманітних інтересів людей, реалізацію громадянських прав і свобод; громадянське суспільство розглядається як суспільство, в якому співвідносяться приватні і суспільні інтереси (Гегель); як суспільство розгорнутих партнерських стосунків народу з державою; суспільство, яке контролює державу й основні її багатства; як суспільство самоорганізаційних начал із розгорнутими недержавними відносинами. доведено, що різний рівень свободи людини в Україні як громадянина і особистості обумовлений не тільки відсутністю повної законодавчої бази становлення інститутів громадянського суспільства або волюнтаристськими зазіханнями держави на права і свободи інститутів громадянського суспільства і громадян, але й недостатньою активністю громадян в обєднанні своїх зусиль у межах самого громадянського суспільства.Підкреслюється, що витоки розуміння громадянського суспільства знаходяться в анклавах політико-правової думки Стародавніх Греції і Риму, зокрема, в розрізненні Платоном термінів суспільний і приватний, ототожненні Аристотелем "суспільства" і "держави", поняття "асоціації рівноправних громадян, які проживають у місті", "цивілізованого суспільства" у філософії та політичному вченні Цицерона. У дисертації аналізуються підходи до визначення поняття "громадянське суспільство в сучасній літературі: громадянське суспільство розглядається як таке суспільство, в якому співвідносяться приватні і суспільні інтереси (Гегель); суспільство розгорнутих партнерських стосунків народу з державою; суспільство, яке контролює державу й основні її багатства; суспільство самоорганізаційних начал з розгорнутими недержавними відносинами. Чим більш розвинутим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами або окремими особами. Держава може ініціювати перехід до нової адміністративної структури, яка має своєю одиницею громаду, однак поки сама громада не візьме ситуацію в свої руки, центральні органи влади ніколи не зможуть підмінити її функції хоча б тому, що не можуть бути обізнаними з усіма обставинах місцевої влади. Другий розділ - "Історичні передумови становлення громадянського суспільства в Україні" - присвячено аналізу історичних витоків громадянського суспільства, його ґенези в різноманітні історичні періоди життєдіяльності України.Існують два протилежні погляди: а) це поняття потрібно, оскільки дозволяє розрізнити інститути держави, політичної влади і самоорганізовані, самоврядні інститути суспільства, які можуть співпрацювати з інститутами влади, але одночасно стримувати прагнення інститутів влади одержавити суспільство, зробити його тоталітарним; б) поняття "громадянське суспільство" нічого не додає до категоріально-понятійного апарату суспільствознавства, в тому числі політичної науки. Існуючі поняття: "самоврядні громадські інститути", "громадські організації", "інститути самоуправління" тощо вичерпують аналіз того соціального простору, який пробують охопити поняттям "громадянське суспільство". Громадянське суспільство розглядається як суспільство соціально організованої структури, що складається за межами політичної системи, але охоплює її, оскільки вона також формується громадянами; першим і головним структурним елементом громадянського суспільства є його субєкт - людина як особистість у всій повноті її громадянських прав і обовязків; політичні партії та громадські обєднання складають другий структурний блок громадянського суспільства; третій структурний блок громадянського суспільства складають недержавні засоби масової інформації. Громадянське суспільство розпочинається з політичної участі громадян в житті держави, тому в дисертації детально аналізується роль партій та громадських організацій у формуванні та здійсненні державної політики та формування політичної культури громадян. Серед напря