Історична наука Радянського Союзу і Заходу про причини, початок і співвідношення сил в іспанській громадянській війні 1936-1939 рр. Роль та значення участі тоталітарних держав Італії та Німеччини у збройному конфлікті на Піренейському півострові.
Аннотация к работе
У подіях новітньої історії Іспанії, які кардинально вплинули на характер політичного розвитку іспанського суспільства, громадянській війні 1936-1939 рр. належить особливе місце. Враховуючи, по-перше, масштабність руху, який, по суті, охопив всю країну і розколов її населення на два ворожі табори, по-друге, його довготривалість, по-третє, міжнародний резонанс і геополітичну значущість, по-четверте, реальні наслідки війни та їх вплив на розстановку політичних сил-переможниць, можна стверджувати: іспанський громадянський конфлікт 1930-х рр. належить до феноменальних за своєю природою явищ європейської історії ХХ ст. Обєктивна відповідь на означені питання, без сумніву, дасть можливість простежити еволюцію поглядів на громадянську війну в Іспанії, визначити сучасний стан наукової розробки і пріоритетні напрями подальшого пошуку суспільствознавців, а також сприятиме розвитку української іспаністики. Метою дослідження стали комплексне вивчення широкого спектру історіографічних джерел про громадянську війну 1936-1939 рр. в Іспанії та аналіз на цій основі всієї складності і суперечливості оцінок подій тогочасного збройного конфлікту, зясування їх обєктивності і правомірності стосовно предмету дослідження, висвітлення хибних або помилкових тверджень радянських іспаністів, визначення місця вітчизняної і зарубіжної історіографії в нормативно-ціннісній системі наукової творчості, відстеження основних концепцій історіографії проблеми. Предметом наукового вивчення визначено історіографічний процес і відображення в ньому розвитку знань про громадянську війну в Іспанії 1936-1939 рр., характер і глибину осмислення тих подій, рівень фактографічної насиченості аналізованого історичного процесу, обєктивність оцінок і ступінь аргументованості висновків дослідників сучасності та минулого.Висвітлення подій громадянської війни в Іспанії почалося вже у другій половині 1930-х рр., а їх наукове осмислення та вивчення - по завершенні Другої світової війни. Отже, в радянській історіографії громадянської війни можна виділити дві групи джерел і досліджень: а) праці сучасників - журналістів, дипломатів й інших учасників тогочасних подій в Іспанії, яким притаманні оцінки на основі суто власного досвіду та вражень і які збройний конфлікт між законним республіканським урядом і військовими заколотниками зобразили через особисте емоційне сприйняття; б) напрацювання істориків післявоєнного періоду, в яких чіткіше простежується диференційний підхід при характеристиці сторін (революційно-республіканської демократії та монархічно-націоналістичних кіл). У своєму розвитку радянська історіографія пройшла декілька етапів: від пафосної і апологетичної мемуарно-публіцистичної літератури 1930-х та 1950-х рр., у якій знайшли своє субєктивне відображення окремі епізоди та фрагменти з емоційно-психологічними напластуваннями до узагальнюючих концептуально-оціночних монографічних робіт з новітньої історії Іспанії та громадянської війни у 1960-1980-х рр. Проте вадами радянської іспаністики залишились недостатній спектр джерел, довільне маніпулювання фактами, ідеологічна заангажованість концепції в цілому та оцінок конкретних подій, зокрема. У третьому розділі - “СРСР, Комінтерн та іспанська громадянська війна 1936-1939 рр. у радянських та зарубіжних дослідженнях” - проаналізовано концептуальні підходи й оцінки ролі СРСР і Комінтерну в іспанських подіях 1936-1939 рр., що склалися у радянській та зарубіжній історіографії. У 1990-х рр. розпочалися радикальні зміни в царині конкретизації та типологізації форм участі СРСР і Комінтерну в іспанській громадянській війні 1936-1939 рр. Найвагомішим здобутком російської історичної науки в зазначений період є публікація збірника документів “Комінтерн та громадянська війна в Іспанії.