Формування особистості Д. Антоновича, трансформація його світогляду під впливом суспільно-політичних подій. Участь в українському студентському русі. Роль Антоновича у створенні Української Центральної Ради, діяльність на чолі Генерального секретарства.
Аннотация к работе
На сучасному етапі державотворення в Україні, який потребує глибокого вивчення і наукової оцінки історії боротьби українського народу за національну і державну незалежність, зростає цінність біографічних досліджень, що висвітлюють діяльність політиків, науковців, громадських і культурних діячів, які брали активну участь у громадсько-політичному житті країни і зробили вагомий внесок у розвиток української культури і науки. Реконструкція політичної і наукової діяльності Дмитра Антоновича, що був співзасновником, одним з керівників і теоретиків Революційної української партії, на базі якої сформувалася українська соціал-демократія, та одним з активних діячів Української революції 1917 - 1920 рр. створює додаткові можливості для глибшого розуміння специфіки національно-визвольного руху в Україні ХХ ст. Антоновича дає змогу визначити його внесок в національне відродження України. Актуальність даної роботи підсилюється відсутністю в історіографії спеціального комплексного дослідження життя та діяльності Д.В. Дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми "Український національно-визвольний рух новітньої доби", яку розробляє кафедра історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету.Антоновича як представника "буржуазного націоналізму", що унеможливлювало обєктивне дослідження громадсько-політичної і наукової діяльності Д. Антоновича. Антоновича можна пояснити неприйняттям бойовим морським офіцером політичних чинників при розбудові військово-морського відомства України. Антоновича не залишалася поза увагою істориків, що працювали в еміграції, та через домінування субєктивного фактора в їхніх дослідженнях і відсутність необхідних документальних джерел всебічно висвітлити його громадсько-політичну та наукову діяльність дослідникам не вдалося. З проголошенням незалежності України розпочався новий етап у вивченні суспільно-політичної та наукової діяльності Д. Антоновича. Антоновича на чолі військово-морського відомства України знаходимо в розвідках А.У дисертації проведено теоретичне узагальнення та вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у визначенні ролі й місця видатного українського політика і вченого Д. Антоновича досі не була предметом спеціального комплексного дослідження. У ході дисертаційного дослідження опрацьовано широкий комплекс різноманітних джерел про життя і діяльність Д. Антоновича. Використання архівних матеріалів, у тому числі особового походження, матеріалів періодичних видань, його науково-публіцистичних праць дозволило повною мірою реконструювати громадсько-політичну і наукову діяльність Д. Антоновича. Антоновича відбувалося на ґрунті національно-патріотичних і революційних родинних традицій та під впливом українського громадського оточення.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У дисертації проведено теоретичне узагальнення та вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у визначенні ролі й місця видатного українського політика і вченого Д. Антоновича у суспільно-політичному і науковому житті України кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.
Здійснений історіографічний аналіз засвідчує, що тема громадсько-політичної та наукової діяльності Д.В. Антоновича досі не була предметом спеціального комплексного дослідження. Наявні праці з даної проблематики висвітлюють лише окремі епізоди його біографії.
У ході дисертаційного дослідження опрацьовано широкий комплекс різноманітних джерел про життя і діяльність Д. Антоновича. Використання архівних матеріалів, у тому числі особового походження, матеріалів періодичних видань, його науково-публіцистичних праць дозволило повною мірою реконструювати громадсько-політичну і наукову діяльність Д. Антоновича.
Зясовано, що формування особистості Д. Антоновича відбувалося на ґрунті національно-патріотичних і революційних родинних традицій та під впливом українського громадського оточення. Значний вплив на формування його громадсько-політичних поглядів мав О.Г. Барвінський, який виступав за європеїзацію українського суспільства.
Реконструйовано громадську і політичну діяльність Д. Антоновича. Встановлено, що, ставши одним з лідерів українського студентського руху, він намагався обєднати українську студентську молодь для вирішення завдань українського національного руху, і саме значною мірою завдяки його зусиллям була створена перша на Наддніпрянщині політична організація - Революційна українська партія. Як лідер та ідеолог РУП Д. Антонович сповідував соціал-демократичні погляди. Водночас він неухильно підтримував ідею незалежності України та виступав за побудову самостійної соціалістичної Української держави.
Простежено процес становлення Д. Антоновича як науковця. Великий вплив на формування його наукових інтересів та методики дослідницької праці мали такі видатні українські вчені як В.Б. Антонович, Д.І. Багалій, Г.Г. Павлуцький і М.С. Грушевський. Активна співпраця Д. Антоновича з Українським науковим товариством в Києві, часописами "Дзвін", "Сяйво" і "Літературно-науковий вісник" сприяла фаховому зростанню вченого. Вже у своїх перших мистецтвознавчих працях науковець звернув увагу на взаємозвязок української культури з європейською.
Доведено, що, прагнучи до відродження української державності, Д. Антонович відіграв значну роль у створенні Української Центральної Ради. Завдяки принциповій державницькій позиції, визначним організаторським здібностям і наполегливій праці він став одним з лідерів українського національно-визвольного руху. Д. Антонович увійшов у історію України як перший міністр морських справ УНР. Перебуваючи на цій посаді, він зробив вагомий внесок у вироблення законодавчої бази українського військово-морського флоту й розробку військово-морської доктрини Української держави. У добу національно-визвольних змагань Д. Антонович також відіграв провідну роль в організації культурно-мистецького життя в Україні. Вчений стояв біля витоків численних вітчизняних наукових, культурних, мистецьких і освітніх інституцій. Дипломатична діяльність Д. Антоновича значною мірою сприяла тому, що у грудні 1919 р. італійський парламент визнав право народів колишньої Російської імперії на самовизначення.
Проаналізовано публіцистичну спадщину Д. Антоновича. Журналістська праця Д. Антоновича органічно доповнила його державницьку, політичну і громадсько-культурну діяльність. Він був співзасновником і редактором таких часописів як "Гасло", "Селянин", "Робітнича газета" й "Воля", автором численних публікацій на політичні, суспільно-економічні та культурно-мистецькі теми, які при всьому розмаїтті сюжетів обєднувала ідея відродження української нації й утворення Української держави.
Досліджено наукову, педагогічну та громадсько-культурну діяльність Д. Антоновича в еміграції. За кордоном вчений виступав одним з організаторів наукового та культурного життя міжвоєнної української еміграції. Саме в еміграційні роки життя Д. Антонович написав основні свої наукові праці, в яких історію українського мистецтва та культури розглядав крізь призму європейських художніх стилів.
Важливим для розвитку історичної науки є те, що в результаті архівних і бібліографічних пошуків віднайдено невідомі архівні документи, літературні, наукові та публіцистичні твори, псевдоніми Д.В. Антоновича. Під час роботи над дисертацією вперше проведено бібліографічне упорядкування наукової та публіцистичної спадщини Д. Антоновича.