Аналіз трансформації політичних режимів та соціально-політичних умов суспільного розвитку. Ставлення населення до громадських організацій в перехідних суспільствах України, Росії та Білорусії. Роль зовнішньополітичних чинників у роботі публічних спілок.
Аннотация к работе
Демократичні зміни, прагнення до розбудови повноцінної політичної системи, формування правової держави в Україні зумовлюють необхідність зясування загальних закономірностей і локальної специфіки соціальних, політичних, культурних процесів на пострадянському просторі, визначення змісту та спрямованості сучасної трансформації соціальної і політичної систем, способів взаємодії ключових державно-владних інститутів з громадськими структурами в різних країнах, механізмів стримувань та противаг у контексті досягнення динамічної рівноваги політичної системи. Політологічну проблематику активності громадських організацій України, Росії та Білорусі в умовах системної політичної трансформації можна звести, по суті, до визначення межі залучення громадських структур до суспільно-політичних процесів, яка б задовольняла і суспільство, і державу. Таким чином, актуальність теми визначається: по-перше, зростанням ролі громадянської активності у визначенні успіху розвитку демократії, як чинника долучення до сучасної розвинутої європейської і світової спільноти; по-друге, тими суперечностями, які загострюються у поглядах науковців, громадськості, політичного істеблішменту на роль неурядових організацій у суспільно-політичному процесі, а отже - очевидна необхідність теоретичного обґрунтування реальності феномену громадянського суспільства та дієвості його інститутів; і, по-третє, нагальною суспільною потребою побудови в Україні (також як і в Росії та Білорусі) ефективного діалогу між владою і громадськістю. Проблеми трансформації політичних систем і суспільств посткомуністичного зразку привернули увагу чималого числа західних дослідників, таких як З. Виходячи з цього, перед дисертантом постають наступні завдання: - розкрити особливості системної політичної трансформації пострадянських суспільств у Росії, Україні та Білорусі: трансформації політичних режимів, політичних та суспільних інститутів, соціально-політичних умов суспільного розвитку;Разом з тим глибшого дослідження потребують наступні напрями: комплексна оцінка ролі НУО як мережі організацій громадянського суспільства в процесі трансформації політичної системи; функціональний аналіз ефективності НУО як чинника трансформації політичної системи і громадянської свідомості в суспільстві; порівняльний аналіз декількох пострадянських країн та визначення проблем і тенденцій розвитку, спільних для окремого субрегіону; вплив історично обумовлених ментально-психологічних особливостей населення на втілення різних варіантів політичної модернізації; зясування впливу ідей громадянського суспільства на геополітичну орієнтацію пострадянських країн. Джерельну базу дослідження діяльності громадських організацій України, Росії та Білорусі в умовах системної політичної трансформації складають наступні типи документів: міжнародні нормативно-правові акти, що гарантують право на свободу обєднання; національне законодавство, яке визначає правовий статус громадських організацій і регулює основні умови їх діяльності; концептуальні документи, що задають напрям суспільно-політичним змінам і зокрема визначають пріоритети розвитку громадянської свідомості й активності; офіційні дані державних органів статистики і юстиції, які слугують базою для кількісних оцінок „третього сектору”; результати соціологічних досліджень, які виступають джерелом вивчення громадської думки щодо діяльності громадських організацій та стосовно розвитку суспільства; індекси розвитку держав світу, що складаються міжнародними моніторинговими організаціями на базі низки різноманітних показників суспільно-політичного і соціально-економічного характеру; документи громадських організацій, які відображують еволюцію їх розвитку, цікаві аспекти її діяльності; документи міжнародних неурядових і міждержавних організацій, що безпосередньо стосуються громадської діяльності як на національному так і на міжнародному рівні відносин. У другому розділі „Третій сектор” України, Росії та Білорусі в умовах системної політичної трансформації” проаналізовано основні параметри трансформаційних процесів в українському, російському та білоруському суспільствах, структурні особливості „третього сектору”, правове середовище і ставлення населення до громадських організацій в Україні, Росії та Білорусі. Загалом причина слабкої легітимності організацій громадянського суспільства полягає в тому, що переважна більшість громадян ще не готова брати на себе відповідальність за розбудову демократичної держави, громадянського суспільства, в той час, як найбільш активна меншість громадян не в змозі конкурувати на рівних із політичною елітою у формуванні „порядку денного” для розвитку суспільства. Перспективи розвитку „третього сектору” в пострадянських країнах є досить різними: від надто песимістичних, тобто фактичного поглинання НУО державою і закріплення цього становища на законодавчому рівні (реальна загроза для Білорусі та меншою мірою - для Росії) до перспективи утвердження моделі соціального партнерства, яка означає швидкий розвиток „третього сектору” у вигі