Аналіз механізмів співпраці громадських організацій з органами державної влади, місцевим самоврядуванням, політичними партіям. Участь громадських організацій у виборчих процесах. Відтворення основних ознак елементів політичної системи, їх взаємодія.
Аннотация к работе
Формування державної, партійної, регіональної політики, процеси прийняття політичних рішень, законотворчість загалом не повинні обмежуватися лише вищими владними інститутами, а потребують широкої участі громадян у цих процесах. Громадські організації є універсальнишим посередником між суспільством і державою, вони презентують ширший спектр соціальних інтересів, краще розуміють природу окремих суспільних проблем та шляхи їх подолання. Для вітчизняної політичної науки важливо зясувати реальні та перспективні можливості громадських організацій у сучасній політичній системі, дослідити вплив, який вони здійснюють на політичні процеси. В дисертаційній роботі сформульовано наступні результати дослідження, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію дисертації і виносяться на захист: - уточнено категоріально-понятійний апарат та визначено співвідношення основних понять, які використовується в сучасній політичній науці для характеристики предмету дослідження: „обєднання громадян” є базовою родовою категорією для поняття „громадська організація”; поняття „неприбуткова”, „неурядова” організація, „громадський рух” не є синонімічними до поняття „громадська організація”, і можуть вживатися по відношенню до нього лише у певному контексті; поняття „третій сектор” та „інститут громадянського суспільства” є ширшими відносно громадської організації та охоплюють крім неї політичні партії, які не ввійшли до парламенту, а також релігійні організації, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації громадян, незалежні засоби масової інформації тощо; визначено, що для характеристики предмету дослідження найбільш адекватною є категорія „громадська організація”, тобто добровільне обєднання громадян, яке виникає за їхньою ініціативою для реалізації та захисту своїх інтересів, а не для отримання особистого прибутку від його діяльності, що діє відповідно до документально закріплених в статутах завдань і цілей; виявлено нові аспекти взаємодії громадських організацій з усіма провідними політичними інститутами та виокремлено основні механізми та форми такої взаємодії: з органами державної влади - це консультації з громадськістю, участь у консультативно-дорадчих органах (громадські ради/ колегії), проведення публічних заходів; механізмами залучення громадських організацій на рівні місцевого самоуправління є участь у проведенні громадських слухань, діяльність громадських рад, соціальне замовлення та закупівля послуг громадських організацій за кошти місцевих бюджетів; виділено та проаналізовано три базові форми взаємодії громадських організацій та політичних партій - ініціативно-консультативна, координаційна та тісна співпраця; основними формами участі громадських організацій у виборчих процесах в Україні є трансформація громадських організацій (коаліцій) у політичні партії (блоки); взаємодія громадських організацій з певною політичною силою; участь у виборчому процесі спостерігачів від громадських організацій; правозахисна та модернізуюча діяльність; просвіта та активізація виборців тощо;У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, зазначається її звязок з науковими програмами, планами, темами, формулюється мета і завдання дослідження, визначається його обєкт, предмет, методологічна база, розкривається наукова новизна положень, що виносяться на захист, зясовується теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою та фіксується структура роботи.На початку 90-х років зявляються дослідження, які відображають якісно нові підходи до вивчення інституту громадських організацій. Солдатова, які аналізували політико-правові проблеми громадських організацій, а також, Є. І хоча увага науковців до питання діяльності громадських організацій в Україні значно зросла за останнє десятиліття, більшість з них розглядають громадські організації лише як інститут громадянського суспільства. Політичні функції громадських організацій розглядаються в українській політології лише через призму їх взаємодії з іншими політичними інститутами, хоча, на нашу думку - це лише один з можливих етапів політичного процесу, на якому громадські організації можуть долучитися до нього і вплинути на характер його протікання. Узагальнивши досвід діяльності громадських організацій під час виборчих кампаній, виокремлено вісім найбільш поширених форм участі громадських організацій у виборчих процесах в Україні: трансформація громадських організацій або їх коаліцій у політичні партії та блоки; взаємодія громадських організацій з певною політичною силою; участь у виборчому процесі офіційних спостерігачів від громадських організацій; здійснення громадського контролю за прозорістю та законністю виборчого процесу (моніторинг); правове та організаційне забезпечення виборчого процесу (правозахисна та модернізуюча діяльність); просвіта та активізація виборців; аналіз програмних документів партій, моніторинг практики їх здійснення, відповідність реальних дій передви