Грецький розспів у контексті російської церковно-співацької практики середини XVII–XVIII століть - Автореферат

Але судження, висловлені вченими по історії і теорії цього розспіву, вимагають більш ґрунтовної аргументації і фактологічного підтвердження, з огляду на відсутність джерелознавчої бази розспіву. Ми під грецьким розспівом будемо розуміти корпус піснеспівів церковно-словянською мовою російської православної церкви, що у російських співацьких рукописах і в наративних джерелах представлені в одному з наступних варіантів: "греческий роспев", "греческаго напеву", "грециах напелу", "греческое согласие", "греческаго переводу", "греческий", "греч", "Византиево". Актуальність дослідження полягає в створенні міцної джерелознавчої бази для виявлення обєктивних показників жанрових і стилістичних властивостей грецького розспіву, а також у створенні музикознавчої концепції грецького розспіву. · побудова музикознавчої концепції грецького розспіву, що включає: зясування ролі осмогласся в грецькому розспіву; розгляд монодичної традиції грецького розспіву; Наукова новизна дисертації полягає в тім, що вперше у вітчизняному музикознавстві розглянуті історичні і теоретичні основи музикознавчої теорії грецького розспіву; виявлені, систематизовані і проаналізовані співацькі рукописи, що містять численний корпус піснеспівів грецького розспіву; виявлені служби і співацькі книги, цілком розспівані досліджуваним розспівом.Джерелознавчою базою грецького розспіву виступають наративні джерела (літописи, хронографи, статути, чиновники) і співацькі рукописи. У наративних джерелах представлений більш ранній період побутування грецького розспіву в богослужбовій практиці - 50-і роки XVII ст., тоді як по виявленим автором роботи співацьким рукописам можна говорити про третю чверть XVII ст. як про час появи піснеспівів грецького розспіву в російських богослужбових книгах. Розглянутий памятник дає уявлення про архієрейські служіння Нікона за три роки (1655-1658) і виявляє численні свідчення побутування в церковній практиці середини XVII ст. піснеспівів досліджуваного розспіву: у Московському Успенському соборі грецьким розспівом було розспівано понад 40 текстів, головним чином святкових (стихири, тропарі, кондаки, сідальні, приспіви, канони святам - Різдву й Успінню Богородиці, Різдву Христову, Богоявленню, Воздвиженню, Покрову, архангелу Михайлові, пророчиці Ганні). Унікальність розспіву полягає в тім, що одноголосні і багатоголосні зразки грецького розспіву записані всіма типами нотації, що існували в другій половині XVII ст.: знаменною (виявлено 27 рукописів, де 2 рукопису - беспомітні і безпризначні, 25 - помітні і призначні); демественною (5 рукописів), путєвою (2 рукопису), демественно-путєвою (2 рукопису), двознаменною (1 рукопис), нотолінійною київською квадратною (203 рукопису). У Розділі 2 "Історія грецького розспіву як музикознавча проблема" викладається історія вивчення розспіву в російській, українській і зарубіжній медієвістиці (підрозділ 2.1), виявляються історичні причини і умови введення грецького розспіву в церковний спів російської богослужбової практики XVII ст.Матеріал проведеного дослідження дозволяє переконливо доводити, що грецький розспів, який активно існував у російській церковно-співацькій практиці із середини XVII й у XVIII ст., являє собою яскраве і своєрідне музичне явище російської духовної культури. (згідно наративному джерелу цього часу "Книга записная..."), швидко розвиваючись протягом декількох десятиліть другої половини століття і здобуваючи завершену форму на межі XVII-XVIII ст., грецький розспів продовжує своє активне існування як у ХІХ ст., так і в сучасній церковно-співацькій практиці у виді численних гармонізацій і композиторських обробок. Усвідомлюючи багатогранність і складність досліджуваного нами явища під визначенням "грецький розспів", ми поставили перед собою ряд проблем, що виникають на перших етапах його пізнання і, вирішивши обмежитися дослідженням монодичної традиції грецького розспіву, послідовно розвязали наступні задачі: · Виявлено, систематизовано, розшифровано і досліджено велике коло наративных і рукописних джерел по історії грецького розспіву. · Створено музикознавчу концепцію грецького розспіву, що дозволяє установити його загальні і відмінні риси в багаторозспівній системі давньоруського церковного співу. Грецький розспів як перехідний стильовий феномен російського богослужбового співу, з одного боку, зберігає основні принципи давньоруської монодії (богослужбова функціональність, типи співацьких книг, осмогласний принцип, невменна форма запису, типи інтонування тексту, ладо-ритмічні і композиційні особливості монодії, строчний тип багатоголосся), а з іншого боку, у розспіві є присутніми риси музичного мислення Нового часу (авторський початок - існування шестиголосної літургії Івана Житкова Великого, Херувимської Петра Норіцина; нові елементи музичного мислення - квартовість, рання функціональність, тактовість у сфері ладо-ритмічної мови, наскрізний тип формоутворення; партесни

Основний зміст дисертації

Матеріал проведеного дослідження дозволяє переконливо доводити, що грецький розспів, який активно існував у російській церковно-співацькій практиці із середини XVII й у XVIII ст., являє собою яскраве і своєрідне музичне явище російської духовної культури.

Зявившись у московській богослужбовій практиці з середини XVII ст. (згідно наративному джерелу цього часу "Книга записная..."), швидко розвиваючись протягом декількох десятиліть другої половини століття і здобуваючи завершену форму на межі XVII-XVIII ст., грецький розспів продовжує своє активне існування як у ХІХ ст., так і в сучасній церковно-співацькій практиці у виді численних гармонізацій і композиторських обробок.

Усвідомлюючи багатогранність і складність досліджуваного нами явища під визначенням "грецький розспів", ми поставили перед собою ряд проблем, що виникають на перших етапах його пізнання і, вирішивши обмежитися дослідженням монодичної традиції грецького розспіву, послідовно розвязали наступні задачі: · Виявлено, систематизовано, розшифровано і досліджено велике коло наративных і рукописних джерел по історії грецького розспіву.

· Складено репертуарно-жанровий список піснеспівів грецького розспіву, що показав його широке поширення в російській церковно-співацькій практиці XVII-XVIII століть і охоплення ним майже всього богослужбового кола.

· Виявлено розмаїтість співацької термінології розспіву і встановлене синонімічне значення ряду термінів.

· Виявлені різні форми нотної фіксації піснеспівів грецького розспіву, у тому числі, спеціально створені для нього дві форми запису.

· Зясовано час побутування розспіву в російській богослужбовій практиці і встановлена стабільність наспівів.

· Створено музикознавчу концепцію грецького розспіву, що дозволяє установити його загальні і відмінні риси в багаторозспівній системі давньоруського церковного співу.

Грецький розспів як перехідний стильовий феномен російського богослужбового співу, з одного боку, зберігає основні принципи давньоруської монодії (богослужбова функціональність, типи співацьких книг, осмогласний принцип, невменна форма запису, типи інтонування тексту, ладо-ритмічні і композиційні особливості монодії, строчний тип багатоголосся), а з іншого боку, у розспіві є присутніми риси музичного мислення Нового часу (авторський початок - існування шестиголосної літургії Івана Житкова Великого, Херувимської Петра Норіцина; нові елементи музичного мислення - квартовість, рання функціональність, тактовість у сфері ладо-ритмічної мови, наскрізний тип формоутворення; партесний стиль численних гармонізацій і обробок).

Таким чином, грецький розспів зберігається в просторі архетипічної моделі (по вираженню В. Мартинова) і зберігає принцип varietas, характерний для давньоруського співацького мистецтва. Даний принцип полягає в існуванні формульної техніки, в якій "кожне повторення первісної формули-моделі уявляє собою деякий варіант цієї моделі, у результаті чого виникає не повторення моделі, а її подоба" (Мартынов В. Конец времени композиторов. - М.: Русский путь, 2002. - С. 74). Це - універсальний художній принцип, який розглядає розвиток як постійно оновлююче повторення, що супроводжує формульне мислення.

Список опублікованих статей

1. К истории греческого роспева // Музичне мистецтво і культура. Вип. 1. Одеса: Астропринт. 2000. С. 231-237.

2. Історіографічний огляд вивчення грецького розспіву // Теоретичні та практичні питання культурології. Вип. XV. Мелітополь, 2004. С. 42-51.

3. Роль осмогласся в російській співочій культурі другої половини XVII - XVIII століть (на прикладі грецького розспіву) // Теоретичні та практичні питання культурології. Вип. XVIII. Мелітополь, 2005. С. 18-28.

4. Проблема первоисточника в истории греческого роспева (на материале русских нарративных и певческих рукописей 2 половины XVII - XVIII веков) // Музичне мистецтво і культура. Вип. 5. Одеса: Друкарський дім, 2004. С. 284-297.

5. Нарративные источники как историческое информационное поле греческого роспева // Музичне мистецтво і культура. Вип. 6. Одеса: Друкарський дім, 2005.