Інвентар аналітичних сполучників підрядності, що функціонують у складних конструкціях розчленованої структури. Шляхи поповнення класу сполучників одиницями аналітичної будови. Структурно-семантичні варіанти підрядних сполучників аналітичної структури.
Аннотация к работе
Зокрема у працях С.П.Бевзенка, А.П.Грищенка, Д.Д.Герасименка, В.І.Голоюха, М.О.Заоборної, А.Г.Кващука, М.Л.Семенюченко, С.В.Шевчук, К.Ф.Шульжука та інших мовознавців сполучники розглядаються у звязку з проблемою класифікації складних речень. Досі не описаний повний інвентар таких одиниць, зокрема в складнопідрядних реченнях розчленованої структури, де аналітичні засоби звязку набули значного поширення. Залишається невизначеним механізм взаємодії граматичного і лексичного значень у структурі складених сполучників та їх граматичний статус, чекає свого розвязання питання про відмежування аналітичного сполучника від неоднослівних утворень перехідного типу, здатних виконувати функцію сполучного засобу в складнопідрядному реченні. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: “Лінгводидактичний опис функціонування української мови”, що передбачає вивчення питань граматики української мови, зокрема структури, семантики, функцій аналітичних сполучників у складнопідрядних реченнях. описати структурно-семантичні варіанти підрядних сполучників аналітичної структури; семантика аналітичний сполучник підрядність зясувати особливості взаємодії граматичної семантики підрядних сполучників і часток у складному реченні.У першому розділі “Аналітичні сполучники в організації структури складнопідрядного речення” уточнено лексико-граматичний статус сполучника і його аналітичних аналогів, описано склад, семантичну структуру і функціонування згаданих одиниць у гіпотактичних конструкціях, де особливо поширені такі засоби звязку предикативних частин. Більшість умовних сполучних виразів побудовані за моделлю “похідний прийменник сполучник”: за умови що, при умові що, у випадку якщо, на випадок якщо, в разі коли, за умови коли, при умові якщо, за умови щоб тощо. Умовні сполучні вирази, побудовані за моделлю “непохідний прийменник займенник іменник сполучник”: в тому разі коли, в тому разі якщо, за тієї умови що, в тому випадку коли, з тією умовою щоб, в тому випадку якби - характеризуються меншою цілісністю, а отже, й меншою поширеністю в мовленні. За значенням цей сполучник зближується з незважаючи на те що і в основному передає обмежувально-допустові відношення між предикативними частинами: Всі його /Євшана / статті про західноєвропейських авторів, попри те, що більшість із них були некрологами або ювілейними статтями, мають лейтмотивом тему співзвучності або неспівзвучності творця і його часу. На ступінь конюнктивації частки впливає: характер її прикріпленості; місце в реченні; можливість уживання частки при сполучниках і без них.Хоч для всіх аналітизмів сполучникового типу характерне роздільне вираження лексичної та граматичної семантики, суттєвим є розрізнення аналітичних слів (сполучників) і синтаксичних аналітичних конструкцій (сполучних виразів), які не набули структурної та семантичної цілісності слова, хоч виконують спільну синтаксичну функцію. У парних конюнктивах носієм основного значення кваліфікації виступає препозитивна частина сполучникового походження. У протиставно-допустових парних сполучниках хоч-але, хоч-а, хоч-зате тощо постпозитивний компонент виступає носієм лексичної (протиставної) та граматичної (значення сурядного звязку) семантики. У більшості випадків частка залишається біфункціональною: видозмінює або підсилює семантику сполучника й відноситься до окремого слова підрядної частини, певним чином його акцентуючи; вона легко переміщується в межах підрядної частини, займаючи не характерну для сполучника позицію. У такому разі мова може йти тільки про структурно-семантичні варіанти сполучника, які не мають необхідного ступеня ідіоматизації значення.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Аналітичні засоби звязку предикативних частин складного речення являють собою неоднорідний масив. Незважаючи на певну цілісність, їх не можна вважати фразеологічними одиницями. Особливість аналітичних сполучних засобів полягає в тому, що вони складаються з різнофункціональних компонентів, один з яких виражає лексичну семантику, а інший - граматичну. Службовій аналітичній одиниці, на відміну від повнозначних аналітичних слів і конструкцій, властива більша кількість компонентів, релятивність і абстрагованість значення, здатність дистантного розміщення компонентів у структурі речення. Хоч для всіх аналітизмів сполучникового типу характерне роздільне вираження лексичної та граматичної семантики, суттєвим є розрізнення аналітичних слів (сполучників) і синтаксичних аналітичних конструкцій (сполучних виразів), які не набули структурної та семантичної цілісності слова, хоч виконують спільну синтаксичну функцію.
Для парних і одиничних сполучників складеної структури характерна неоднакова спеціалізація компонентів. У парних конюнктивах носієм основного значення кваліфікації виступає препозитивна частина сполучникового походження. Ступінь участі постпозитивного компонента у вираженні лексичної і граматичної семантики всього аналітичного цілого визначається його природою. Займенниково-корелятивна постпозитивна частина парних сполучників умови (якщо-то, якби-то, раз-то, коли-то, як-то), часу (коли-то, як-то, поки-то, доки-то) і причини (оскільки-то, а що-то) виконує функцію показника підрядного звязку в головній предикативній частині й маркує її як більш комунікативно значиму. У протиставно-допустових парних сполучниках хоч-але, хоч-а, хоч-зате тощо постпозитивний компонент виступає носієм лексичної (протиставної) та граматичної (значення сурядного звязку) семантики. Він не повторює значення допустового сполучника, а бере участь у формуванні спільної семантики всього аналітичного конюнктива, за допомогою якого поєднується складна конструкція із взаємною підрядністю предикативних частин.
Одиничні складені сполучники у складнопідрядних реченнях виражають відношення причини (тому що, через те що, тим що), допусту (дарма що, незважаючи на те що, попри те що), наслідку (так що). Носієм граматичної семантики в них виступає компонент сполучникового походження, а корелятивна частина виражає лексичне значення завдяки залученню до процесу конюнктивації повнозначних слів і похідних прийменників. Особлива організація характерна для конюнктивів додаткової причини тим більше що, тим паче що: їх загальне лексичне значення виражається всією сукупністю компонентів.
Аналоги складених сполучників не досягли цілісності аналітичного слова, їх компоненти не зазнали повної конверсії, продовжують сприйматися як окремі повнозначні слова або співвіднесені з ними. Вони мають корелятивно-сполучникове походження і будуються за твірними моделями різної продуктивності. Ціліснішими, наближеними до конюнктива є сполучні вирази, побудовані без залучення повнозначних частин мови. Такі одиниці здатні виступати маркером початку підрядної частини. Внаслідок громіздкої структури синтаксичні аналітичні конструкції з іменниковим складником вживаються рідше. Повнозначність цього компонента підкреслюється займенником в узгодженій позиції, тому вся складна конструкція перебуває на межі розчленованих і нерозчленованих структур.
У структурі вислову лексична семантика сполучників може зазнавати модифікацій внаслідок приконюнктивного вживання обмежувально-видільних, підсилювальних і формотворчих часток. Зрідка ці службові слова стають словотвірними компонентами для сполучників зі специфічною семантикою.
Будь-яке суміжне вживання частки і конюнктива не можна вважати окремою одиницею розряду сполучників. Таким утворенням повинна бути властива функціональна, структурна й семантична єдність, регулярність уживання. У більшості випадків частка залишається біфункціональною: видозмінює або підсилює семантику сполучника й відноситься до окремого слова підрядної частини, певним чином його акцентуючи; вона легко переміщується в межах підрядної частини, займаючи не характерну для сполучника позицію. У такому разі мова може йти тільки про структурно-семантичні варіанти сполучника, які не мають необхідного ступеня ідіоматизації значення.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Ясакова Н.Ю. Засоби вираження реальної та гіпотетичної умови у допустовому складнопідрядному реченні // Система і структура східнословянських мов: Міжкаф. зб. наук. праць / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова; Редкол.: Н.В.Артикуца (відп. ред.) та інші. - К., 1999. - С. 76 -80.
2. Ясакова Н.Ю. Ускладнені сполучники в умовно-допустових і причинових складнопідрядних реченнях // “Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. - Серія: Філологія, № 1. - Вінниця: ВДПУ,1999 - С.74 - 78.
3. Ясакова Н.Ю. Вираження каузальних відношень підрядності аналітичними сполучниками та їх аналогами // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. - Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія.- Випуск 1. - К: КДЛУ, 2000. - С. 121 - 128.
4. Ясакова Н.Ю. Взаємодія граматичної семантики підрядних сполучників і обмежувально-видільних часток уже, ще // Система і структура східнословянських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання, 2001. - с. 32 - 38.
5. Ясакова Н.Ю. Аналітичні одиниці у системі засобів звязку частин складнопідрядних речень // Проблеми державного будівництва в Україні. - Вип. № 5: Питання державного будівництва і вдосконалення суспільних відносин: матеріали міжнародної наук. - практ. конференції, 14-15 квітня 2000 р. - К.: Вид-во Міжнародного інституту лінгвістики і права, 2000. - С. 238 - 239.