Поняття та місце вільного поєднання в системі синтаксичних зв’язків сучасної української мови. Критерії диференціації явищ слабкого керування та вільного поєднання у відмінковому вияві. Специфіка зв’язку цілісних словосполучень із синтаксичною домінантою.
Аннотация к работе
Національний педагогічний університет імені М.П. ДРАГОМАНОВА КОБЧЕНКО Наталя Віталіївна УДК 811.161.2: 81’367.5 ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ В СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ 10.02.01 - українська мова Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Київ - 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України. Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Шинкарук Василь Дмитрович, заступник міністра освіти і науки України; - кандидат філологічних наук, доцент Баган Мирослава Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри загального та українського мовознавства. Захист відбудеться “18” березня 2008 р. о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9. У галузі студіювання зв’язку слів напрацювання мовознавців попередніх етапів (О.М. Пєшковського, О.О. Потебні, В.В. Виноградова, М.А. Шапіро, Л.А. Булаховського, Є.В. Кротевича, Н.Ю. Шведової, В.А. Бєлошапкової, В.П. Малащенка, О.Б. Сиротиніної, О.С. Скобликової, Г.О. Золотової, Н.М. Лаврентьєвої, Л.Д. Чеснокової та ін.) і дослідження сучасних науковців (В.І. Кононенка, І.Р. Вихованця, В.В. Лущай, Н.Л. Іваницької, І.І. Слинька, М.Ф. Кобилянської, А.П. Загнітка та ін.) сформували підґрунтя для створення вичерпної теорії синтаксичних зв’язків. Для адекватного визначення тієї чи тієї форми підрядного зв’язку не завжди виявляється достатнім керуватися тільки морфологічними показниками, а традиційна граматика, ґрунтована на них, подекуди неточно інтерпретує синтаксичні явища. З-поміж найсуперечливіших і найдискусійніших питань сучасного українського мовознавства залишається кваліфікація вільного поєднання як форми підрядного синтаксичного зв’язку. Зорієнтованість класичної лінгвістики переважно на морфологічні підходи до потрактування мовних явищ неминуче зумовила занадто широке витлумачення керування - як форми підрядного зв’язку, що встановлюється за приєднання до будь-якої синтаксичної домінанти (опорного компонента, головного слова) ад’юнкта (підпорядкованого компонента, залежного слова), вираженого непрямим відмінком - та не зовсім адекватне, формальне, розуміння вільного поєднання, об’єднавши під ним зв’язок синтаксичної домінанти з ад’юнктом, який належить до класів незмінних слів. Тільки в деяких студіях спостерігаються фрагментарні спроби поглибити це питання, щоправда, більшість дослідників, обмежуючись визнанням факту існування вільного поєднання у відмінковому вияві, не описує особливостей і сфер його реалізації, а лише фіксує найтиповіші випадки (це праці І.Р. Вихованця, І.І. Слинька, В.В. Лущай, А.П. Загнітка, М.В. Мірченка та ін). Останнім часом набуває ваги запропонований І.Р. Вихованцем синтаксичний принцип кваліфікації й диференціації форм підрядного синтаксичного зв’язку, згідно з яким передумовою встановлення тієї чи тієї форми підрядного зв’язку є не морфологічне вираження ад’юнкта, а його синтаксична позиція щодо головного компонента. У широкому плані робота ґрунтується на принципах категорійної граматики української мови, теоретичні засади якої опрацьовують в Інституті української мови НАН України. На основі дослідження широкого фактичного матеріалу уточнено межі поширення власне-вільного поєднання та окреслено сферу функціонування вільного поєднання у відмінковому вияві. Дараган) < Зорі дивилися в очі близькому Дневі Цей погляд був зляканий; Об обрій погляд свій оббий ? і видивиш свою країну в тяжкій короні багряній (В. Стус) < Об обрій погляд свій оббий ? і видивиш свою країну Країна у короні (< Країна вбрана у корону) і т. Сіріють німо стіни (В. Симоненко), скам’янілою формою, напр.: Життя прожити як належить - єдине, що від нас іще залежить (Л. Костенко) або цілісним словосполученням, напр.: У кріслі, за столом сидів чоловік років п’ятдесяти з худорлявим продовгуватим обличчям (О. Теліга); І дужче в серці Гордієвім загоготала злоба на чорного чоловіка у високих чоботях (Т. Осьмачка) і под.