Гра, як атрибут постмодерних комунікацій - Автореферат

Актуальність цього дослідження обумовлена тим, що протягом ХХ століття ігрові тенденції в культурі посилювалися, а доба постмодерну стала піком цього процесу. Оскільки на сьогоднішній день в українській та практично всій західній культурі значна частина типово постмодерних тенденцій зберігається або навіть посилюється, то актуальність цього дослідження полягає також у спробі вирішення проблеми осмислення трансформації культурних процесів, що відбувалися і відбуваються в Україні та інших країнах, які охоплені ситуацією постмодерну. Проблеми глобалізації, міжкультурні конфлікти, кризи в найрізноманітніших сферах життя зумовили необхідність дослідження комунікацій як механізму соціального і культурного управління, як засобу формування культурного простору. Ігрові принципи реалізуються в різних культурах та епохах, адже гра є невідємною властивістю культури та різних її підсистем. У цьому дослідженні ми розглянули способи виявлення гри в культурі постмодерну у сфері комунікацій.У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та основні завдання, визначено обєкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну роботи, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, особистий внесок здобувача та структуру роботи. У першому розділі «Постмодернізм як рефлексія комунікативних аспектів постмодерну», який складається з двох підрозділів, розглянуто історію терміну «постмодерн» і похідного від нього - «постмодернізм», виявлено й описано відмінності у змісті цих понять, а також надано загальну характеристику явищ, що ними позначаються. Було сформульовано ключові для дослідження риси постмодерну: - десакралізація метанаррацій і повязана з нею максимальна фрагментованість цієї культури, яка виявляється на всіх рівнях і в усіх сферах культури; У другому розділі «Постмодерні комунікації як актуальний феномен культури», що включає три підрозділи, розглянуто трансформацію комунікативних процесів у рамках культурно-історичного періоду постмодерну, здійснено огляд теоретико-методологічних основ культурологічного дослідження постмодерних комунікацій, а також наведено приклади реалізації ігрових властивостей у різних сферах комунікацій постмодерну. «Теоретико-методологічні основи культурологічного дослідження комунікацій постмодерну» зафіксовано і обґрунтовано суттєву зміну ролі комунікацій як обєкта дослідження в різних галузях знання, розглянуто ситуацію навколо проблеми становлення науки про комунікації, а також основні методологічні принципи їх дослідження, розроблені в працях провідних дослідників, серед яких М.1.Постмодерн - це культурний стан, що сформувався наприкінці 1960-х - початку 1970-х рр. в більшості країн Західної Європи, країнах Америки, Японії, країнах СНД, і є актуальним по теперішній час. Основні риси культури постмодерну - принциповий дискурсивний плюралізм, обумовлений десакралізацією метанаррацій, панмовний і пантекстуальний характер, маргінальність, цитатність, іронічність, фрагментарність картини світу, розмитість будь-яких кордонів. Постмодернізм можна вважати дослідницькою парадигмою, оскільки він виробляє власну модель бачення реальності і формує специфічні ідеали та норми опису світу і постмодерної культури. 3.Гра є вільною діяльністю, що усвідомлюється як "несправжня", не повязана з повсякденним життям, але здатна повністю захопити того, хто грає, як діяльність, не зумовлена жодними прагматичними інтересами, що протікає в особливо відведеному просторі та часі. 4.У постмодерні і постмодернізмі феномен гри займає важливе місце.

Основний зміст роботи

1.Постмодерн - це культурний стан, що сформувався наприкінці 1960-х - початку 1970-х рр. в більшості країн Західної Європи, країнах Америки, Японії, країнах СНД, і є актуальним по теперішній час. Основні риси культури постмодерну - принциповий дискурсивний плюралізм, обумовлений десакралізацією метанаррацій, панмовний і пантекстуальний характер, маргінальність, цитатність, іронічність, фрагментарність картини світу, розмитість будь-яких кордонів.

2.Постмодернізм як сучасний тип філософствування дистанціюється від класичної і некласичної філософської традиції. Він проявляється в безлічі різноманітних проектів, у тому числі: текстологічному, номадологічному, шізоаналітичному, наратологічному, симулятивному, комунікаційному тощо. Постмодернізм можна вважати дослідницькою парадигмою, оскільки він виробляє власну модель бачення реальності і формує специфічні ідеали та норми опису світу і постмодерної культури.

3.Гра є вільною діяльністю, що усвідомлюється як "несправжня", не повязана з повсякденним життям, але здатна повністю захопити того, хто грає, як діяльність, не зумовлена жодними прагматичними інтересами, що протікає в особливо відведеному просторі та часі. Гра впорядкована відповідно до певних правил. Зазвичай вона повязана з певною таємничістю або підкреслює свою незвичайність по відношенню до іншого світу.

4.У постмодерні і постмодернізмі феномен гри займає важливе місце. Гра представлена в концепціях провідних теоретиків постмодернізму і дослідників постмодерну. Прикладами теоретичних роздумів, що пронизані ідеєю гри як формотворчої властивості культури, можуть служити концепти «ігор письма» Ж. Дерріда, «ігор структури», «ігор істини» М. Фуко та інші. За допомогою гри в роботі «Письмо і розходження» Ж. Дерріда обґрунтовує подвійну сутність процесу письма. Ігрове відношення до тексту виражається в деконструкції, що використовує амбівалентну природу мови для критичного аналізу традиційної логіки в текстах. Через поняття «ігор структури» визначається особливе постмодерне бачення предмета як механізму, що постійно перебуває в процесі самоорганізації. Поняття «ігри істини» висловило особливе постмодерністське бачення проблеми взаємозвязків у системі «субєкт-пізнання-світ».

5.Гра є атрибутивною властивістю комунікацій постмодерну. У різних видах постмодерних комунікацій можуть акцентуватися різні властивості і функції гри. Деконструюючи власні правила, гра постмодерну частково позбавляється замкнутості, езотерічності.

6.Серед прикладів реалізації ігрових властивостей постмодерних комунікацій особливо показовими є ті, які існують на межі перформативних і художніх комунікацій (перформенс, хепенінг, флеш-моб та інші), а також віртуальні комунікації як специфічний для постмодерну тип комунікацій.

7.Формотворчі властивості основних типів віртуальної комунікації мають ігрові коріння. Ці типи мають високий ступінь відкритості, інтерактивності, характеризуються спрямованістю і мають суперечливий характер впливу, як на учасників комунікативних процесів, так і на загальне комунікативне поле культури постмодерну.

8.Як частина сучасної медіакультури і як суто постмодерна технологія телебачення є одним з феноменів, які найповніше та найвиразніше передають увесь характер комунікативних процесів постмодерну. Його трансформації можна розглядати як своєрідний маркер змін у розвитку комунікацій.

9.Ключові світоглядні характеристики постмодерністського дискурсу, так само як і способи організації культури постмодерну, проявляються в комунікативних техніках телебачення, оскільки за своєю структурою телебачення є фрагментарним, за специфікою трансляції інформації - інтертекстуальним, за природою - симулятивним.

10.Реклама є специфічною комунікативною діяльністю і невідємною складовою будь-якого засобу масової інформації. Як складне явище реклама містить низку властивостей та стадій симуляції. Телевізійна реклама є симуляцією реального, що базується на грі та реалізується завдяки їй. Читання рекламного образу супроводжується низкою ілюзій, і в рамках цього процесу формується ігровий простір.

11.Постмодерна культура через телебачення і рекламу актуалізує форму гри-ілюзії, однобічної гри, суть якої - самоманіпулювання субєкта, а функція, в першу чергу, ескапістська. При цьому гра є необхідною умовою здатності субєкта здійснювати комунікації в умовах постмодерної культури.

1.Мизрахи М.В. Роль игры в современных коммуникативных процессах / М.В. Мизрахи // Человек и христианское мировоззрение. Альманах. - 2006. - № 11. - С. 176-179;

2.Мизрахи М.В. Концепт коммуникативной рациональности как альтернатива проекту постмодернизма / М.В. Мизрахи // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 114. - С. 54-55;

3.Мизрахи М.В. Игра как средство преодоления бинаризма в философии постмодернизма / М.В. Мизрахи // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». - Т. 20 (59). - 2007. - № 4. - С. 441-443;

4.Мизрахи М.В. Виртуальные коммуникации: культурологический аспект / М.В. Мизрахи // Культура народов Причерноморья - 2009. - № 172. - С. 232-233;

5.Мизрахи М.В. Роль игры в постмодернистской теории Ж. Деррида / М.В. Мизрахи // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 174. - С. 164-168.