Дослідження частоти розвитку та особливостей перебігу гострого пієлонефриту на фоні первинного дисбактеріозу кишечнику в сучасних екологічних умовах. Розробка раціональної тактики комплексного лікування цієї хвороби в умовах кишкового дисбактеріозу.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність теми. Інфекційно-запальні захворювання нирок складають одну з серйозних і актуальних проблем сучасної урології та нефрології, що зумовлено подальшим ростом захворюваності в Україні, характером перебігу пієлонефриту у вигляді гострих гнійних форм та провідним місцем таких уражень нирок в структурі причин летальності хворих урологічних стаціонарів (О.Ф. Возіанов та співавт., 1998). Захворюваність інфекцією нирки в 1998 р. зросла на 12 % в порівнянні з 1997 р. несприятливий прогноз відносно гострих інфекційно-запальних захворювань нирок висуває проблему необхідності удосконалення урологічної допомоги населенню України (Л.П.Павлова та співавт., 1998). Проблеми своєчасної діагностики та лікування гострого пієлонефриту обумовлені широким спектром ниркових функцій, їх впливом на стан інших органів та систем організму, а також занадто високою чутливістю нирок до патологічних реакцій організму та дії навколишнього середовища. В першу чергу це стосується хворих з порушеннями імунної системи, людей похилого і старечого віку, хворих на цукровий діабет (О.Ф. Возіанов та співавт., 1991; W. Brumfitt, 1991; П.С. Серняк та співавт., 1995; J.A. Roberts, 1996). Загальноприйняті методи лікування гострого пієлонефриту, в основі яких є антибактеріальна терапія, нерідко самі негативно впливають на функцію нирок внаслідок нефротоксичної дії препаратів. Широке, іноді надмірне застосування антибіотикотерапії викликає пригнічення клітинного та гуморального імунітету, а також призводить до розвитку антибіотикорезистентних форм мікроорганізмів, дисбактеріозу, алергізації тощо (В.И. Кисина, 1994; А.А. Воробьев, 1996). Окремі роботи не дають чіткої уяви щодо механізму розвитку гострого пієлонефриту в умовах кишкового дисбактеріозу, а також недосконалі в плані лікувальної тактики. Розроблено новий спосіб локальної антибактеріальної терапії у хворих на гострий вторинний пієлонефрит, який дозволяє зменшити сумарну дозу антибіотиків при максимальній концентрації їх у вогнищі запалення, що також запобігає прогресуванню кишкового дисбактеріозу. Матеріали та методи дослідження Дослідження проведено у 208 осіб, з них 120 хворих (жінок - 82, чоловіків - 38) на гострий вторинний пієлонефрит - І група, 68 хворих (жінок - 46, чоловіків - 22) на гострий первинний пієлонефрит - ІІ група та 20 здорових донорів - ІІІ група. Ідентифікація та кількісна оцінка мікроорганізмів здійснювалась за методиками Київського державного інституту удосконалення лікарів (1986) та Онкологічного наукового центру АМН СРСР (1983). Результати досліджень При вивченні мікробного спектру сучасних збудників ГП, виявлено, що незважаючи на зберігання достатньо великої питомої ваги E. coli в числі збудників гострого пієлонефриту, вона поступається місцем представникам умовно-патогенної флори (Proteus spp., Enterobacter sp. та ін.), що ілюстровано у табл. 1.