Господарсько-правове забезпечення непрямої державної підтримки суб"єктів господарювання - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» УДК 346.52:346.2 ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕПРЯМОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук ЛІЧАК Діна Володимирівна Одеса 2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія» Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України ПОДЦЕРКОВНИЙ Олег Петрович, Національний університет «Одеська юридична академія», завідувач кафедри господарського права і процесу Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент МІЛАШ Вікторія Сергіївна, Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) доцент кафедри господарського права; кандидат юридичних наук ЗАГНІТКО Олег Павлович, партнер міжнародної юридичної фірми «БАЙТЕН БУРКХАРДТ» (м. Київ) Захист відбудеться ___жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.04 Національного університету «Одеська юридична академія» за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23. Одним з основних завдань Української держави є створення умов для ефективної діяльності суб’єктів господарювання, зміцнення їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливим напрямом підвищення результативності діяльності цих суб’єктів виступає політика державної підтримки, яка потребує детального вивчення, творчого запозичення позитивного іноземного досвіду з метою вдосконалення правового регулювання цієї сфери відносин. Членство України у Світовій організації торгівлі (далі - СОТ) вимагає суттєвого реформування концепції державної підтримки. Пряма підтримка суб’єктів господарювання, що зазвичай надається в Україні, по-перше, не відповідає вимогам міжнародних організацій та стандартам розвинутих країн щодо взаємодії держави та бізнесу, по-друге, не дозволяє раціонально використовувати обмежені бюджетні кошти і, що найголовніше, не стимулює суб’єктів господарювання діяти самостійно та ініціативно, а навпаки - сприяє розвитку утриманського ставлення у реципієнтів підтримки. Нормативну основу дослідження склали: господарське та фінансове законодавство України, окремі нормативно-правові акти Європейського Союзу (далі - ЄС), СОТ, Канади, Німеччини, Російської Федерації, США, Чеської Республіки та ін. Емпіричну основу дослідження склали статистичні дані, практика діяльності господарських судів України та Суду ЄС. Дисертація є першим в юридичній науці України господарсько-правовим дослідженням непрямої державної підтримки суб’єктів господарювання, на підставі якого отримані такі результати, що мають наукову новизну та практичну значимість: уперше: надано комплексне визначення поняття «непряма державна підтримка суб’єктів господарювання» як сукупності економічних, організаційних та правових механізмів, завдяки яким суб’єктам господарювання надається державою через ринкову інфраструктуру необхідне сприяння правового, фінансового, організаційного, інформаційного та матеріально-технічного характеру, що виключає безпосередню передачу коштів та існує у формі створення стимулюючих умов для розвитку і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання відповідно до національної економічної політики; встановлено ознаки непрямої державної підтримки суб’єктів господарювання, зокрема: вона виключає безпосередню передачу державних коштів суб’єкту господарювання або списання заборгованості; спрямована на утворення стимулів діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі заохочує суб’єктів господарювання до здійснення структурних змін і запровадження ефективніших технологій (інновацій); має, як правило, неадресний характер, адже надається не конкретному суб’єкту господарювання, а групі суб’єктів, що мають спільні ознаки; має довготривалу перспективу, а не разовий характер; підтримує конкуренцію на ринку; запропоновано систему засобів непрямої державної підтримки, що передбачає виокремлення таких їх груп: засоби організаційно-правової підтримки; фінансово-господарські засоби; інфраструктурні засоби; засоби активізації використання ресурсів держави; засоби зовнішньоекономічної підтримки; інформаційно-консультаційні засоби; обґрунтована необхідність закріплення в Господарському кодексі України (далі - ГК України) принципу пріоритетності застосування засобів непрямої державної підтримки суб’єктів господарювання перед засобами прямої підтримки (дотації, субсидії, списання заборгованості тощо); встановлено обмежене застосування зобов’язальних інститутів при наданні непрямої державної підтримки, зокрема наголошено на зобов’язальному механізмі реалізації державного замовлення, лізингу, державного кредиту, окремих форм консультаційної підтримки (у тому числі, у податкових відносинах), окремих форм інфраструктурної підтримки (зокрема, при підтримці створення оптових ринків); удос