Господарське право як система нормативних актів, основними джерелами якого є закони, підзаконні акти та судовий прецедент. Підприємництво: поняття та основні нормативно-правові положення. Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра довузівської підготовки та післядипломної економічної освіти КОНТРОЛЬНА РОБОТА Господарське законодавство Студентки Плаксійчук А.В. спецiальнiсть - ЕП(сп), д 1 2014 рік Завдання до виконання контрольної роботи 1. Система господарського права та його основні принципи. 2. Підприємництво: поняття та основні нормативно-правові положення. 3. Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Зaдaчa. Toвapиcтвo з oбмежeнoю вiдпoвiдaльнicтю “Бюpo нepyxoмocтi” звepнyлocя дo cyдy з пoзoвoм пpo визнaння дoгoвopy кyпiвлi-пpoдaжy зeмeльнoї дiлянки нeдiйcним як тaкoгo, щo бyв yклaдeний внacлiдoк пoмилки. Система господарського права та його основні принципи Господарське право - це система нормативних актів, основними джерелами якого є закони, підзаконні акти, а також судовий прецендент. Зміст (нормативний документ являє собою офіційне джерело правової інформації про чинні права у сфері господарської діяльності). 2. Форма (нормативний акт - це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норми права). Нормативні документи про господарську діяльність в Україні. Вони мають вищу юридичну силу, серед них основним є Господарський кодекс України. До цієї групи нормативних актів належать: право господарський підприємництво економічний а) укази Президента України з господарських питань; б) розпорядження Президента України з господарських питань; в) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (в подальшому - КМУ) з господарських питань; г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та органів управління; д) нормативні акти господарського права місцевих рад та держадміністрацій. Ці закони класифікуються на: - загальні, які визначають види і організаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок її припинення (господарський кодекс україни); - закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки (закони України “Про господарські товариства”, “Про оренду державного та колективного майна”, “Про режим іноземного інвестування”); - нормативні акти, які регулюють правове становище об’єднань підприємств (асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів); - нормативні акти, які регулюють відносини володіння, користування та управління нерухомим майном у народному господарстві; - інститут господарського договірного права. Основними вимогами до правових актів господарювання є: 1. Господарський суд, який розглядає спори підприємств, застосовує закони та інші нормативні акти до конкретних стосунків, роз’яснює певні норми права. Тому важливу роль в таких випадках відіграють рішення Вищого господарського суду, що дозволяє забезпечувати єдність правозастосовуючої судово-господарської практики. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Правова природа господарського суду як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. В Україні діють Вищий господарський суд України, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему господарських судів. Загальне правило суб’єктної підвідомчості господарських справ полягає в тому, що господарські справи у спорах між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами підвідомчі господарському суду. Із загального правила територіальної підсудності зроблено один виняток: віднесені до підсудності місцевих господарських судів справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу. В основі цих відносин лежить визначений в частині третій ст. 5 Господарського кодексу України та ст. 8 Закону України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” перелік видів підприємницької діяльності, яка може здійснюватись лише за спеціальним дозволом, що видається Кабінетом Міністрів або іншим уповноваженим органом. У разі порушення підприємцем зазначених у ліцензії особливих умов і правил здійснення відповідного виду діяльності Ліцензійна палата або орган, що видав ліцензію, може дати розпорядження про усунення порушень чи зупинити її дію на визначений строк або до усунення цих порушень. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця (ст. 45 ГК України).