Господарське процесуальне законодавство України - Курсовая работа

Відповідно до Конституції України права та свободи людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави (ст. До таких державних органів належить господарський суд, який під час розгляду та вирішення господарських справ матеріалізує особливий вид державної діяльності - здійснення правосуддя з вирішення господарських спорів. На реалізацію цієї діяльності держава витрачає грошові кошти, що виділяються з Державного бюджету України. Інститут судового збору у господарському процесі, повинен служити виконанню загальних завдань економічної політики держави і сприяти досягненню власних «вузьких» цілей по запобіганню необґрунтованих звернень до суду, спонукання учасників спору виконувати обовязки добровільно. У правовій науці проблема функціонування інституту судового збору і судових витрат взагалі в останні десятиріччя не піддавалася комплексній монографічній розробці, практично відсутні і спеціальні дослідження.№ 7530), який набув чинності 1 листопада 2011р. законодавець оперував терміном «державне мито». 7] становлення та розвиток державного мита умовно поділяють на декілька періодів: перший період бере початок з часу утворення державності у давніх словянських племен і появи в них зачатків податкової системи та триває до XVI ст., коли сформувалася центральна самодержавна влада; другий - від XVII ст. і до 1917 р.; третій - з моменту встановлення соціалістичної влади і до розпаду СРСР у 1991 р. Судові мита стали надходити до державної скарбниці, тобто отримали значення державних доходів, що привело до зменшення зловживань з боку службовців суду. «Зведення статутів про мита» відбулося обєднання указів, що регламентували стягнення мита зі спадщини, мита з безоплатного відчуження майна, канцелярські актові мита, судові мита, мита з привілеїв на нові винаходи в мистецтві, мануфактурах і ремеслах, на введення винаходів, а також за наявність фабричних малюнків і моделей, паспортні мита тощо. Постанова Ради Народних Комісарів СРСР «Про державне мито» (1942 р.) відмінила нормативні акти, що регламентували стягнення митних платежів та іноді суперечили один одному, визначивши обєкти, платників, ставки, пільги та інші елементи правового механізму державного мита як обовязкового платежу.При організації діяльності судів по розгляду й вирішенню спорів по здійсненню даної діяльності держава несе значні витрати, які складаються із витрат на утримання судової системи, матеріально-технічне забезпечення судів. Крім того, до судочинства залучаються особи, які сприяють здійсненню правосуддя: посадові особи, працівники організацій, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, діяльність яких потребує матеріальної компенсації, здійснюються процесуальні дії, які потребують додаткових витрат. Тому законодавством на осіб, в інтересах яких розглядаються й вирішуються спори в судах, зокрема в господарських судах, покладено обовязок частково відшкодовувати витрати на судочинство. Слід підкреслити, що до таких осіб віднесені субєкти матеріально-правових відносин, щодо яких виник спір, що розглядається судом, а громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. До того ж сплата витрат покладається на, умовно кажучи, несумлінну сторону, тобто позивача, який звертається до суду з необґрунтованими вимогами, або відповідача, який добровільно не виконує своїх обовязків перед другою стороною, що й призвело до появи справи у суді.Важлива роль в його здійсненні належить суду, розгляд та вирішення судами господарських справ складає особливий вид державної діяльності - правосуддя по господарських справах. Інститут судових витрат, зокрема, повинний служити виконанню загальних завдань економічної політики держави і сприяти досягненню власних «вузьких» цілей по запобіганню необґрунтованих звернень до суду, спонукання учасників спору виконувати обовязки добровільно і до більш повної компенсації витрат держави. Існування інституту судових витрат у господарському процесі та його значення обумовлено такими причинами: По-перше, при організації діяльності господарських судів щодо вирішення господарських спорів та здійснення судової діяльності потребуються значні державні видатки, які складаються з витрат на утримання системи господарських судів та матеріально-технічного забезпечення судової діяльності. До того ж у сферу господарського судочинства залучаються особи, які сприяють суду в здійсненні правосуддя: експерти, перекладачі тощо, діяльність яких потребує грошової компенсації, здійснюються дії, які також потребують грошових витрат.Відповідно до Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору виступають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосов

План

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНСТИТУТУ СУДОВОГО ЗБОРУ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Історичні аспекти інституту судового збору у господарському процесуальному праві

1.2 Поняття і загальна характеристика судових витрат у господарському процесуальному праві

1.3 Значення інституту судових витрат у господарському процесі

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВИХ ВИТРАТ: РОЗМІРИ ТА ПОРЯДОК СПЛАТИ

2.1 Розміри судового збору в господарському процесі

2.2 Порядок сплати судового збору

2.3 Звільнення від сплати судових витрат у господарському процесі

3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ СУДОВОГО ЗБОРУ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

3.1 Проблеми функціонування інституту судового збору у господарському процесуальному праві

3.2 Шляхи вдосконалення інституту судового збору в рамках господарського процесуального права

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ